1)Лёгка, добра было на душы, і, калі б не клопат, выкліканы заданнем, якое я атрымаў, можна было б цалкам аддацца сузіранню таго, як хораша надыходзіла маладая вясна.
2)Неба было чыстае, сонца свяціла ярка, аднак не грэла: надыходзілі самыя марозныя дні зімы.
3) Мікола не адказаў, але па яго суровым позірку яна прачытала, што ён не пахіснуўся, і адчула: з ім будзе цяжка.
4)Перадасенняе сонца, хоць яно і здаецца цёплым і яркім, усё ж грэе толькі з тога боку, куды падаюць промні, а ў цяньку яго быццам і няма: павернешся спінаю ад сонца, адразу ж адчуеш халадок.
Ничего не видно сотка ещё раз
Зима всегда приходит неожиданно… Она застает врасплох даже тогда, когда ждать ее приходится долго... А когда еще не облетели листья с деревьев, еще не покрылась ледяным зеркалом гладь реки, пушистое белоснежное покрывало, выпавшее с небес за одну ночь, обескураживает даже тех, кто не привык ничему удивляться. Художнику удалось запечатлеть удивительное пересечение времен года. Как будто бы Осень уступила свою очередность Зиме, не успев выполнить свои обязательства…Но первый снег всегда приносит необъяснимую радость. Все таки зима моя любимая пара года?
Чалавек без Радзімы, як салавей без песні.
Толькі таму пашана будзе, хто Радзіму не на словах любіць.
За Радзіму сваю будзь героем у баю.
Мінск – сталіца – усяму свету святліца.
На Радзіму сонца свеціць бясконца.
Родная зямля мякчэй чужой пярыны.
Ад душы працуеш – Радзіму шануеш.
На родным полі расце лепшая доля.
Той патрыёт, хто змагаецца за народ.
Бацькоў любі, старых паважай, здароўе беражы, Радзіме верна служы.