Пізньої осені оголилися дерева та кущі. Відразу навкруги стало багато простору та повітря. Але це не дуже втішає, бо сонце вже рідко світить. А якщо воно світить, то вже майже не гріє. Кожного дня зі свого вікна я бачу одну ту ж саму осінню картину. Зазвичай небо сіре, похмуре, ніби налите свинцем. Останні птахи відлітають на південь: тільки й видно мандрівників у височині. Залишаються лише птахи, такі ж сірі, чорні та коричневі, як івесь пейзаж навколо. Це ворони, горобці тощо. Яскраве листя, яке ще донедавно встеляло землю яскравим килимом, набуває сумного темно-коричневого кольору. Часто йдуть дощі, тому в провулці за моїм будинком розводиться грязюка. Іноді вона підмерзає вночі, бо ночі стають все холоднішими. Де-не-де випаде в листопаді гарна сонячна днина. Всі зустрічають її як рідну, цінуючи сонце! А ще нещодавно, влітку, ніхто не звертав на таке уваги. Пізньої похмурої осені добре сховатися в теплій домівці з яскравим електричним освітленням. Добре пити гарячий чай біля комп’ютера та слухати, як стукотить холодний дощ по віконних шибках. Чути, як надворі дме холодний вітер, хитає деревав палісаднику та гудить на електричних дротах.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/7686972#readmore
Як для мене, то осінь досить сумна пора. Наступають дощові дні, світла та тепла стає все менше, пробуджуватися треба рано, щоб не спізнитися до школи.
Але осінь має свої гарні моменти. По-перше, тішить те, що є вдосталь овочів та фруктів. Можна смачно поласувати свіжими яблуками, грушами, виноградом. По-друге, раді батьки, що важка праця на полях дала щедрий врожай. Домашні комори поповнились картоплею, морквою, буряком. По-третє, попри ранні пробудження кожен шкільний день приносить зустріч із друзями, однокласниками, вчителями. По-четверте, саме восени першого вересня відчуваю себе старшим. Адже переходжу в наступний клас.
<span> Усім цим мені подобається осінь.</span>
<span>
</span>
Одного разу хлопчик зайшов до друга , щоб йти гуляти :
- Привіт , як справи ? Будеш сьогодні гуляти ?
- Привіт все добре . Напевно що ні .
- Виходь , така гарна погода , можна погуляти , щось пограти цікаве , сходити в магазин .
- Та ні .. не хочу
- Чому ?
- Я просто граю дуже класну гру .
- Ти ж кожен день граєш в ігри , тобі ще ненабридло ?
- Ні , ненабридло
- Багату часу не можна проводити за комп*ютером . Потрібно хоча б на годину виходити на вулицю , бути на свіжому повітрі .
- Я знаю . Але я не хочу .
- Ти , що не можна так !
- Хоч , будемо разом грати ?
- Ні я не хочу сидіти перед комп*ютером псувати собі зір .
- Чому одразу псувати зір ? Я знаю , але ....
- Тому , що всі знають , тільки бачу що ти не знаєш !
-Я знаю !
- Не знаєш бо це видно , що ти сидиш в комп*ютеры і не виходш з нього .
- Так я кожен день сижу в комп*ютері .
- Ти собі псуєш зір , потім будеш носити окуляри .
- Х-мммм....
- Ти мені поясни навіщо тобі цей комп*ютер якщо є друг ?
- В комп*ютері дуже цікаво
- А що тобі не цікаво з другом , не можна зі мною грати в ігри . Друг і є інтернет тільки ще набагато краще .
- Так я з тобою згоден , але я хочу пограти в ігру на комп*ютері .
- Якщо будеш сидіти цілими днями в інтернеті , то ти втратиш друга .
- Ні я не хочу втратити друга . Ти мене цілком переконав . Зачекай і підемо на вулицю .
- І це добре ! Гаразд , чекаю .
Ось і закінчилась суперечка друзів . Хлопчик переконав свого друга " Що краще мати друга наж інтернет " .
Напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, — це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. Я можу впевнено сказати, що моя Україна — найкраща країна у світі. Та чи маю я підстави стверджувати це так категорично? Що ж таке моя країна? І чому вона найкраща для мене? Україна — це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви
Поєднання людини і природи буде гармонійним при умові взаємозв'язку та підтримки. Природа може існувати без людини, але людині важко без природи. Коли природа допомагає людині навіть у буденних справах, життя її полегшується. Коли люди не шкодять природі, а опікуються нею, вона віддає їм усе найкраще. Гармонія природи та людини перетворюється у духовню цінність. Адже тільки віддалившись від шуму міста та занурившись у красу природи, можна відчути у собі дух, який потребує наповнення. Природа наповнює душу спокоєм, радістю та силою, якої немає у місті. Коли людина відкривається назустріч природі, вона отримує безцінний духовний досвід. І стає кращою.