До спорових відносяться рослини, розмноження та розповсюдження яких здійснюється за допомогою спор, причому спори утворюються двома шляхами - безстатевим і статевим. Споровими рослинами є водорості, гриби, лишайники та вищі спорові рослини (папороті, плауни, хвощі, мохи, деякі викопні рослини).
В процесі еволюції близько 400 млн. років тому від багатоклітинних зелених водоростей виникли риніофіти - перші вищі рослини, що розмножуються спорами, які дали початок всім сучасним вищим споровим і насіннєвим рослинам. Це вимерла група рослин.
ПерейтиГумат Калия: ВСЕГО - 50 ₽/га на 1 обработку. Прибавка урожайности 10-50%.gumat.ruСкрыть рекламу:Не интересуюсь этой темой / Уже купилНавязчивое и надоелоСомнительного содержания или спамМешает просмотру контентаСпасибо, объявление
В життєвому циклі вищих спорових рослин, як і у деяких водоростей, чергуються особини безстатевого і статевого поколінь, які розмножуються, відповідно, безстатевим і статевим шляхом. У повному життєвому циклі, який забезпечує безперервність життя організмів, відбувається чергування гаметофіта (статевого) і спорофіта (безстатевого покоління). На спорофіті утворюються органи безстатевого розмноження, на гаметофіті - статевого.
Вищі спорові рослини після виходу на сушу в ході еволюції зазнали метаморфозів в двох напрямках. Так сформувалися дві великі еволюційні групи – гаплоїдна та диплоїдна. До першої гілки відносяться мохи, у яких краще розвинений гаметофит, а спорофіт займає підлегле становище. До диплоїдної гілки належать папороті, хвощі й плауни. У них гаметофіт редукований, і виглядає як заросток.
Зі спор, які формуються особинами безстатевого покоління, виростають особини статевого покоління. Вони мають спеціальні чоловічі та жіночі статеві органи, в яких розвиваються чоловічі та жіночі статеві клітини (гамети) - рухливі сперматозоїди і нерухомі яйцеклітини. Для запліднення сперматозоїд має потрапити в зовнішнє середовище і запліднити яйцеклітину, яка знаходиться всередині жіночого статевого органу. Для переміщення сперматозоїда необхідна вода. Із заплідненої яйцеклітини утворюється заросток. Він проростає і перетворюється в особину безстатевого покоління, яка розмножується спорами.
Гриби, лишайники і водорості розмножуються рухомими зооспорами, спорангієспорами, нерухомими апланоспорами. Для цих рослин характерне статеве розмноження ооспорами, зігоспорами, вегетативне розмноження також за допомогою спор. Зі спори з'являється така ж рослина, як материнська. Тоді як у вищих спорових рослин така рослина, як та, що сформувала спори, з'являється після складного процесу запліднення.
Спора являє собою клітину з подвійною оболонкою. Спори у певного виду рослин можуть бути однаковими за розмірами або різними. Мікроспори - дрібні, макроспори - великі. Мікроспори зазвичай дають початок чоловічим заросткам, а макроспори - жіночим.
Вищі спорові рослини поширені в різних кліматичних умовах, але більшість з них мешкає на вологих ділянках суші, так як для статевого розмноження їм потрібна вода. Однак деякі види цих рослин зустрічаються і в пустелях.
В строении простейших одна клетка является целым организмом.
От 570 до 500 млн лет назад.
Кембрийский период начался примерно 570 млн лет назад, возможно, несколько ранее, и продолжался 70 млн лет. Начало этому периоду положил поразительной силы эволюционный взрыв, в ходе которого на Земле впервые появились представители большинства основных групп животных, известных современной науке. Граница между докембрием и кембрием проходит по горным породам, в которых внезапно обнаруживается удивительное разнообразие окаменелостей животных с минеральными скелетами - результат "кембрийского взрыва" жизненных форм.
Никто в точности не знает, как выглядела карта мира в кембрийскую эпоху, ясно лишь, что она сильно отличалась от сегодняшней. Поперек экватора раскинулся громадный материк Гондвана, включавший в себя части современных Африки, Южной Америки, Южной Европы, Ближнего Востока, Индии, Австралии и Антарктиды. Помимо Гондваны, на земном шаре было еще четыре материка поменьше, расположившихся на месте нынешних Европы, Сибири, Китая и Северной Америки (но в совокупности с северо-западной Британией, западной Норвегией и частями Сибири). Северо-Американский материк того времени известен под названием Лаврентия.
<span>В ту эпоху климат на Земле был теплее, чем в наши дни. Тропические побережья материков окаймляли гигантские рифы из строматолитов, во многом напоминавшие коралловые рифы современных тропических вод. По рифы эти понемногу уменьшались в размерах, поскольку бурно развивавшиеся многоклеточные животные активно их поедали. На суше в те времена не было ни растительности, ни почвенного слоя, поэтому вода и ветер разрушали ее гораздо быстрее, чем ныне. В результате в море смывалось большое количество осадков.</span>
