- Привіт, Катрусю! Чому тебе сьогодні не було в школі?
- Привіт, Аліно! На жаль, я захворіла.
- Ой, щось страшне?
- Та ні, звичайна застуда. Можливо, розкажеш мені, як справи в школі?
- Все як зазвичай. На мові сьогодні вивчали числівники, а на математиці повторювали пройдений матеріал.
- А можеш сказати, що задали додому?
- Так, звичайно. З мови треба провідміняти числівники "сорок" і "сто тридцять п'ять".
- Записала.
- З літератури потрібно вивчити вірш Шевченка на сторінці підручника 147. А з англійської варто скласти твір на тему "Мої весняні канікули".
- Дякую тобі.
- А ще вчителька просила спитати, чи не хочеш ти брати участь у шкільному конкурсі "Я - режисер"?
- Дуже цікаво, а що потрібно?
- Треба відзняти і змонтувати відео про школу.
- Це мені цікавить. Подай заявку і за мене, будь ласка.
- Добре, одужуй! Чекаю на тебе в школі! Бувай!
- Дякую, бувай!
Слово – одяг всіх фактів, всіх думок (М. Горький).
Білий-[ б'ілий ].
[ б' ]- приг., м'як., дз. (б)
[ і ]- голосн., наголош. (і)
[ л ]- приг., тв., дз. (л)
[ и ]- голосн., ненагол. (и)
[ й ]- приг., м'як., дз. (й)
__________________________
зв.- 5. = б.- 5
Слова Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів'ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів'ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів'ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…