Внаслідок земельної реформи селяни на півдні і сході втратили 30% своїх наділів. На Правобережжі уряд збільшив селянські наділи на 20% з метою привернути селян на свою сторону і послабити польську шляхту.
Протягом 49 років селяни повинні були виплатити викупні платежі. На Правобережжі викупну плату зменшили на 20%. Впроваджувалась система селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості, встановлювалась кругова порука за сплату податків.
Наслідки реформи:
1) відбулися корінні зміни у розподілі земельної власності;
2) товарно-грошові відносини ставали домінуючими у господарствах поміщиків та заможних селян;
3) чіткішою стає спеціалізація окремих районів України;
4) застосовують різні методи використання землі (оренду, ведення власного господарства);
5) підвищилась урожайність с/г культур внаслідок використання машин, вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів.
У 1864 р. була проведена земська реформа. Створювалась система місцевого самоврядування. На Лівобережній Україні створено 6 губернських і 60 повітових земських управ. На Правобережній Україні земське самоврядування було запроваджене у 1911 р. Органи самоврядування у земських управах — губернські земські збори. Виконавчі органи — губернські та повітові земські управи. Вибори відбувалися за майновим цензом на три роки.
Для еропейцев открытие Америки означало приток богатства, поэтому пришельцы отняли у индейцев земли, основали на них колонии, заставляя работать жителей на себя.
что отличает владимиро-суздальские земли от других территорий:
- социально-экономические особенности: <em>в</em><em /><em>новых</em><em /><em>городах</em><em /><em>и</em><em /><em>землях</em><em /><em>слабые</em><em /><em>вечевые</em><em /><em>традиции</em><em /><em>и</em><em /><em>слабое</em><em /><em>боярство</em><em>,</em><em /><em>что</em><em /><em>обуслови</em><em>ло</em><em /><em>сильную</em><em /><em>княжескую</em><em /><em>власть</em>
В Петровскую эпоху российская экономика, и, прежде всего промышленность
совершила гигантский скачок. В то же время развитие хозяйства в первой
четверти XVIII в. шло путями, намеченными предыдущим периодом. В
Московском государстве XVI-XVII в. существовали крупные промышленные
предприятия - Пушечный двор, Печатный двор, оружейные заводы в Туле,
верфь в Дединове и др. Политика Петра в отношении экономической жизни
характеризовалась высокой степенью применения командных и
протекционистских методов.
В сельском хозяйстве возможности совершенствования черпались из
дальнейшего освоения плодородных земель, возделывания технических
культур, дававших сырье для промышленности, развития животноводства,
продвижения земледелия на восток и юг, а также более интенсивной
эксплуатации крестьян. Возросшие потребности государства в сырье для
российской промышленности привели к широкому распространению таких
культур, как лен и конопля. Указ 1715 г. поощрял выращивание льна и
конопли, а также табака, тутовых деревьев для шелкопрядов. Указ 1712 г.
предписывал создавать коневодческие хозяйства в Казанской, Азовской и
Киевской губерниях, поощрялось также овцеводство.
В Петровскую эпоху происходит резкое разграничение страны на две зоны
ведения феодального хозяйства - неурожайный Север, где феодалы
переводили своих крестьян на денежный оброк, зачастую отпуская их в
город и другие сельскохозяйственные местности на заработки, и
плодородный Юг, где дворяне-землевладельцы стремились к расширению
барщины.
<span>
Также усиливались государственные повинности крестьян. Их силами
строились города (на строительстве Петербурга работали 40 тыс. крестьян)
, мануфактуры, мосты, дороги; проводились ежегодные рекрутские наборы,
повышались старые денежные сборы и вводились новые.
</span>
На теретории нашего региона в 1711 году до.н.э.Жили племена мармотатов.
