Потому что Александр Македонский был беспощадный он убивал
всех вплоть до детей . Также вторая причина расправа с жителями
Тира это завоевание земель.
1) в время 18 века русский народ был достаточно не знающим,каждому царю хотелось бы иметь государство состоящие из умных и грамотных людей,поэтому русский царь уделял как можно больше значимости именно развитию русской культуры
1) 1-B 2-D 3-A 4-F 5-C 6-E
2) Людовик XIV время правления: Король Франции с 14 мая 1643 года. Царствовал 72 года-дольше, чем какой то другой европейский король в истории.
Император Юнлэ время правления: Его правление начинается с 17 июля 1403 года до его смерти в 1424 году. Чжу Ди называют вторым основателем династии, так как он ее укрепил. Правил он всего 22 года в Китае.
Людовик -налоговая политика: Налоговая система королевства сложна. Не имея государственного банка, монархия страдает от нехватки денег. Во время правления Людовика XIV полномочия интендантов распространяются на дела правосудия. Они решают все финансы и прочие проблемы.
Юнлэ- налоговая политика :У Юнлэ развитие политики плохое.Потому что тогда было очень много войн, все тратилось. Также у него были большие налоги.
Людовик- религиозная политика: Людовик преуспел не во всех начинаниях этой политики.Но он был монархом от Бога. Он перенес свой двор из Лувра в Версаль, чтобы избавиться от надоедливых горожан, и создать уединенный центр Аристократии. Политическую зависимость от папы он постарался уничтожить. Также он намеревался даже образовать независимый французский патриархат.
Юнлэ -религиозная политика: Он спокойно относился ко всем религиям. Император был терпимым, относился к даосизму и другим религиям положительно.
Монголы использовали системный подход. Сначала они выслали разведку, а дальше все шло простым путем: действовали обычно, без каких-либо заумных маневров и многоходовых комбинаций: жгли, все что горело; гнали перед собой все, что ходило; и наваливались всеми силами на тот участок врага, гвраги отдыхали ипили брагу.Армия монголов была многочисленная + это была в большинстве конница которая могла быстро передвигаться, делать рейды. Монголы были приучены к кочевомусопособу жизни и им не было трудно делать длинные переходы
<span><em>Позитивні наслідки. </em> У роки довоєнних п'ятирічок у вкрай важких умовах тоталітарного режиму трудящі України створили <em>потужну індустріальну базу, </em> яка за окремими показниками вивела Україну на рівень економічно розвинених країн світу. Почали давати промислову продукцію гіганти металургії: «Запоріжсталь», «Азовсталь» і «Криворіжсталь». Стали до ладу Краматорський машинобудівний, Луганський паровозобудівний, Макіївський, Дніпродзержинський та інші металургійні заводи. Кількість промислових підприємств за роки довоєнних п'ятирічок зросла в 11 разів. В Україні було побудовано 100 нових шахт. Республіка стала важливою металургійної, вугільної, машинобудівної базою СРСР.</span><span>У 1930-х рр. в Україні <em>змінилася структура господарства: </em> зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції республіки; у валовій продукції промисловості зросло виробництво засобів виробництва; велика індустрія стала витісняти дрібну промисловість.</span><span>Україна <em>випередила </em> за рівнем розвитку галузей важкої промисловості деякі західноєвропейські країни. Вона посіла друге місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну, четверте місце в світі з видобутку вугілля. З виробництва металу і машин республіка випередила Францію та Італію, наздоганяла Великобританію.</span><span>За роки перших п'ятирічок удвічі зросла чисельність робітників. У 1930-і рр.сформувався <em>національний </em> український робітничий клас і <em>національна</em>технічна інтелігенція.</span><span> Негативні наслідки індустріалізації. Економічна міць держави була спрямована не на задоволення насущних потреб людей, а на <em>зміцнення тоталітарного режиму </em> і затвердження у свідомості людей ідеологічних догм більшовизму, створення військово-економічних ресурсів для «експорту революції». Індустріалізація здійснювалася за рахунок селян, супроводжувалася масовими репресіями.</span><span>В цілому форсована індустріалізація України не привела <em>до підвищення </em>життєвого рівня народу. У 1930-і рр. знову з'явилися величезні черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Урбанізація призвела до значного ускладнення житлової та продовольчої проблем.</span><span>У ході індустріалізації посилилася централізація управління промисловістю, утвердилися командно-адміністративні методи управління; був узятий курс на мілітаризацію промисловості. Держава відмовилася від непу і початок примусовими засобами експлуатувати з селян додаткові кошти на форсування індустріалізації. Фактично зник матеріальний принцип стимулювання праці. Праця робітників стимулювався позаекономічними засобами і, насамперед, розгортанням «соціалістичного змагання».</span><span>У першої п'ятирічки ставка була зроблена на <em>підприємства-монополісти </em>(запорізький завод «Комунар», що випускав зернозбиральні комбайни, Луганський паровозобудівний та ін.), які згодом фактично підім'яли під себе всю економіку країни.</span><span>Промисловий потенціал України (як і всього СРСР) формувався <em>диспропорційно: </em> посилювалися і розширювалися традиційні індустріальні райони - Донбас і Придніпров'я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.</span><span> </span>