Божественный пантеон херсонесцев по-прежнему возглавляла Дева. Возросло значение Херсонаса, изображение которого появилось на монетах. В число официальных входили также культы Зевса Сотера, Асклепия и его дочери (богини здоровья Гигиен), Гермеса, Афродиты. Между тем частными, домашними становятся такие божества, как Деметра, Дионис, Аполлон, Афина, Кибела, Геракл. Появляются новые боги (в том числе не без влияния Рима): Исида, Сарапис, Митра. Солдаты римского гарнизона уповали на Юпитера Лучшего Величайшего и Юпитера Долихена, Зевса Добиранского, Геркулеса, Вулкана, Немесиду, Гелноса, других богов.
В позднеантичное время усилилась тяга к восточным культам и монотеизму, повысился интерес к суевериям, мистике, магии (в погребениях резко возрастает число всевозможных амулетов, оберегов), к учениям, проповедовавшим счастливое загробное существование. Тем не менее, христианство нашло в Херсонесе поклонников не сразу, переходный период от язычества к христианству растянулся на довольно длительное время. Небольшая христианская община могла возникнуть здесь еще в конце IV — начале V в., но тогда на херсонесском некрополе даже не было специального участка для захоронения христиан. Росписи с христианской символикой появляются в склепах не ранее второй половины/конца V – VI в., а первые христианские храмовые комплексы возводятся в конце V – VI в. (активное строительство церквей началось в VI – VII вв.). Возможно, первыми почитателями нового вероучения стали представители знати, им могли принадлежать склепы с самыми ранними христианскими росписями.
В городе проживало и какое-то количество иудеев, хотя памятников, связанных с их присутствием, обнаружено очень мало.
В условиях относительной стабилизации херсонесцы смогли больше внимания уделять своим культурным потребностям, образованию молодежи, чтению книг, посещению праздников, на которых проводились спортивные, театральные, мусические и поэтические состязания.
Не угасла в изменившейся политической обстановке херсонес-ская школа историков. О том свидетельствует рассказ о войнах между Боспором и Херсонесом, содержащийся в трактате «Об управлении империей» Константина Багрянородного. В нем автор явно опирался на какую-то местную хронику, вероятнее всего, херсонесскую, датированную V или VI в. от Р.Х. Традиции школы оказались настолько сильны, что по прошествии многих веков ее представители держались правила любить старину, уважать наивные народные предания и верить в чудодейственную силу богов.
Из Херсонеса римского времени происходит немало свидетельств о развитии медицины в античном Северном Причерноморье. Здесь и обнаруженные при раскопках разнообразные медицинские инструменты, и свидетельства о лекарствах, данные относительно наличия в районе совр. Сак своего рода грязелечебного курорта. Немало медиков обслуживало римских воинов и входило в состав гарнизона.
Археологические материалы свидетельствуют и о развитии искусства, творчестве скульпторов, живописцев.
Спарта это не греческий город. Кто тебе это сказал? Плюнь ему в глаза. Спарта это историческая область Греции, расположенная на юге полуострова Пелопоннес, область Лакония, долина Эврота. А. да, там же есть и город Спарта. Столица области Лакония. Только он к той Спарте отношения не имеет, его только в 1834 году основали.
Зовнішня політика Б.Хмельницького була яскравим прикладом філігранної української дипломатії, де виражався прояв утвердити Україну як самостійну державу.
Очоливши у якому1648 році Національно-визвольну війну, Хмельницький розумів, що для успіху повстання необхідна підтримка іззовні. Тому першу свою
дипломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками
кримських татар. Мета його стосунків з Річчю Посполитою
полягала в тому, щоб здобути автономію для українського козацтва шляхом перетворення його на рівноправний стан Речі Посполитої.
Але небажання шляхти визнати його рівними собі в політичному відношенні виключала можливість досягнути цієї мети.
На думку Хмельницького, зручним кандидатом на роль покровителя України на міжнародній арені був турецький султан. Проте, через поширену серед українців ненависть до «бусурманів» угода між ними так і залишилася нездійсненною.
Налагоджуючи дипломатичні стосунки з Москвою, Україна шахувала
польські експансійні намагання. Одним з перших проявів цього було намагання гетьмана встановити винятково український контроль
над Білоруссю. Конкуренція й великі суперечності між Москвою та Чигирином, яскраво виплеснуті 1655 року під час кампанії проти Польщі, повною мірою виявили
чималі розбіжності між союзниками.
<span>Згадану кампанію гетьман веде у тісному порозумінні зі Швецією, паралельно усіляко паралізуючи ініціативи Москви. </span>
Неабиякі інтереси щодо України мала також Прусія, адже завдяки козацькому
повстанню під проводом Б.Хмельницького вона отримала можливість визволитися
<span>з-під впливу Польщі. </span>
Таким чином, Швеція і Прусія складали північну групу антипольської та антимосковської коаліції.
<span>Південна група коаліції держав складалася з України, Семигороду, Молдавії та Волощини. </span>
<span>Такі ж давні політичні та військові стосунки існували між Україною й Семигородом. </span>
Після довгих переговорів між Семигородом і Україною, обома сторонами 7 вересня 1656 року був підписанний «Трактат вічної приязні».
У кінці 1656 року Б. Хмельницький активно включився у справу розподілу Польщі.
Разом з тим у середовищі Османської імперії спостерігалося зростання антиукраїнських настроїв. Це змушувало Б.Хмельницького пропонувати королю шведському широкий військовий план коаліціі, що мала б на меті ліквідацію Туреччини. До цієї коаліції, згідно із задумом Б.Хмельницького, мали б увійти: Швеція, Україна, Москва, Англія, Венеція, Австрія і Персія. Певну роль могли в у ній
відіграти також Волощина, Молдавія, Семигород.
На превеликий жаль, смерть Великого гетьмана Б.Хмельницького поклала край цим грандіозним задумам.
Завдяки своєму політичному таланту він зміг створити сильну державу, добитися її
визнання на європейській політичній арені.
Основними країнами, з якими Богдан Хмельницький підтримував активні
зв'язки були Росія, Османська імперія, Кримське ханство, Молдавія, Валахія,
Трансільванія, Англія, Австрія, Швеція.
Україна – Росія
— Економічна підтримка України Росією.
— 1654 р. Переяславська рада
— Спільні дії українських і російських військ проти Польщі
Україна – Кримське ханство
— Відносини викликали необхідність мати допомогу у війні з Річчю
Посполитою і прагнення не допустити переходу татар на бік Польщі.
Україна – Османська імперія
— Дипломатичні зв'язки, які необхідні для боротьби з Польщею.
— Б.Хмельницький шукав підтримку султана.
— Туреччина наполягала на підданстві України.
Україна – Молдавія, Валахія, Трансільванія
— Спроба Б.Хмельницьким створити антипольський союз закінчилася
невдачею.
— 1653 р. утворення Молдавією, Валахією, Трансільванією антиукраїнського
політичного союзу.
Україна – Англія
— Міжнародні звязки Олівера Кромвеля і Богдана Хмельницького.
— Антикатолицька спрямованість відносин.
Україна – Австрія
— Підтримка Речі Посполитої. Спроба використати Україну в боротьбі з
Туреччиною і схилити Б. Хмельницького до миру з Польщею.
Україна – Швеція
— Спроба створити спільний союз в умовах прининення Росією воєнних дій
<span>проти Речі Посполитої на кінцевому етапі визвольної війни.
</span>
