Один день, одна година, два томи, три роки, чотири місяці.
<span>Чи полюбляєте ви вихідні? Я їх обожнюю. Зявляється багато часу, щоб погуляти з друзями, пограти на компьютері та, навіть, поспати. Субота - день, коли збирається уся сімя. Зазвичай ми ходимо у кіно, на різномайнітніші виставки, у театр або просто гуляємо містом. Але, інколи, весь день ми витрачаємо на прибирання. У кожного своє завдання. У тата - подивитися електричні прилади, перевірити усе, полагодити машину. У мами - почистити усе і скрізь, помити підлогу, вікна. Я потім дивлюсь на усе це - і мені, здається, що я потрапила у країну чистоти. Ви, напевно, спитаєте: а що робиш ти у цей час? Я допомагаю мамі та татові, роблю уроки, і, найголовніше - не заважаю. Позиція глядача мені дуже подобається. Але, дійсно, не важливо, як саме я провожу ці вихідні, головне з батьками!</span>
Я над людством нахилюсь, як над потоком, в якому видно воду аж до дна.(означальне)
Сонечко неначе запитало, чи тепло у душі моїй сьогодні. (з'ясувальне)
Дороги іншої не треба, поки згорить Чумацький Шлях. (часу)
А там, де чути синички свист, зими злякавшись, тріпоче лист. (місця)
Вишневий сад – це найбільш поширений пісенний образ, з багатою, значущою символікою. Окраса обійстя, він манить несподіванками, прохолодою літнього дня. Сад буває ознакою маєтності, достойності. У вишневому саду копає козак криниченьку, сподіваючись на зустріч із коханою дівчиною, а та розраює тугу невимовну, шукаючи милого в уявних мандрах по світу. А бурлака у відомій бурлацькій пісні заповідає поховати себе у вишневому саду.
Які тільки ситуації в ньому не відбуваються, які почуття не розкриваються, змальовані в народній творчості.
Тож не дивно, що багато поетів та письменників звертаються до цього образу – Леонід Глібов у «Квітковому весіллі», Михайло Старицький у вірші «Думка», оспівують вишневий сад у своїх поезіях Павло Тичина, Олександр Олесь, Микола Вінграновський, Кесар Білиловський та інші.
І сам Тарас Григорович неодноразово звертається до цього образу вишневого саду, вимальовуючи ніжні, проникливі рядки з багатоманіттям інтонацій, прекрасні, барвисті й повнозначні.
Вірш «Садок вишневий коло хати» належить до класики романтичної пейзажної лірики. Простими й зрозумілими словами сказано наче б звичайне і повсякденне, але чому ж болить душа? Чому на очі навертаються сльози? У поезії немає чітко окресленого образу автора, ніби й не споглядається ніде його позиція, чому ж таке відчуття, що поет присутній ось тут, зараз, біля столу? Ось трохи задумається і скаже ще якусь прекрасну фразу, яка залишиться із нами на віки.
Чому розцвіла на ранок вишня?
Куди весняний дощ усю ніч цілував вишеньку?
Бджоли, загудіть радісно про це звичайне диво!
Розправ, вітерцю, білі пелюстки й зелені листочки вишні!