«Різдвяна пісня у прозі». Що в житті людини найцінніше?
У «Різдвяній пісні у прозі» Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Дік-кенс показав, які потворні «Бідність» і «Темнота».
Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом.
Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.
<span>ru.wikihow.com>images/e/e0/Winlocker…skachat.pdf</span>
потому что в тёплых краях для них есть пища, нормальный климат, благоприятные условия...
Ключ- то , чим вIдкривають дверI або ключом летять журавл<em>i
Ручка - бувае людська та механiчна
</em>
Нагадує мені одну людину,невже це вона - здивувалася вона
Ця жінка врятувала моєму брату життя,вона відтолкнула мого брата,і сама пригнула під машину.Невже це вона.Як я їй вдячна,ми не бачилися майже 30 років,пішли привітаємося
І вони підішли до неї,і моя мама спитала
- Невже це ти,настю,памьятаеш мене?-Сказала вона і зьявилися деякі сльозинки в її глазах.
-Так памьятаю,скільки часу прошло,а ти не змінилася,а я вже така стара-Сказала вона,і відчувалося,що вона дуже засмучена
-щО ТАКЕ,що трапилося в тебе,ти маєм поганий вигляд
-Що сказати,в мені знайшли хворобу невиліковну,ще й мій син вмер,що тут казать
-ОГО,бідненька,а памьятаєте як ви врятували життя моєму брату
-Звісно памьятаю,твій брат був доброю людиною
-Да а щас він працює в банке,деректор банка,може він вам чимось допоможе
-Ні не треба,мені вже нічим вже не допомогти
Але вона всеодно позвонила йому,і на диво,цю хворобу вилікували.Бо брат не забуде,як ця жінка врятувала йому життя,Що сказати,її доля не з простих,не вернути сина так хворобу вилікувати,але біль в сердці ніколи не погасне
...Ось така непересічна доля цієї жінки. І мені подумалось, що за звичайною зовнішністю може ховатися людина великої волі й мужності.