Увесь твір я писати не буду, але я б написав щось типу
:Не завжи люди говорять тільки потрібні речі. Буває скажеш щось погане, а потім жалкуєш, адже слово не горобець вилетить на спіймаєш. Те що людина говори без перестану не світчить про її освітченість. Говорити в першу чергу потрібна з розумом,а в деякі моменти взагалі мовчати. Не дарма існує народна мудрість "Слово - срібло, а мовчання- золото".<span> Знаки розтавлені неправильно (я з мовою не дуже дружу), але якщо тобі сподобалась моя думка я сподіваюсь ти сама розтавиш. </span>
Хо-лод-но ба-дьо-ро вміє вис-ту-кує сі-м'я швей-на ягід-ки хлоп-чик ящи-ки їдаль-ня сон-це стає за-єць шуб-ка ніж-ка бі-лий річ-ки льо-док шкіль-ний ри-бал-ка бі-лоч-ка брунь-ки освіт-лює кущ огір-ки сьо-год-ні бли-щить во-лос-ся/во-ло-сся джміль дзьо-ба-ти го-дає ідуть скіль-ки жай-во-ро-нок пташ-ка зай-чик де-ньок га-йок опо-ві-дан-ня/опо-ві-да-ння Льо-ня про-мін-ня/про-мі-ння наро-джен-ня/наро-дже-ння гедзь ход-жу знає.
Моя майбутня професія - лікар. Я давно так вирішив. Ще в дитинстві мені хотілося допомогти всім, кому погано та боляче. Я вовтузився з бездомними хворими кошенятами та цуценятами, лікував голуба, в якого було зламано крило. Друзі дивувалися, як мені не нудно все це. А мені «працювати» з хворими звірятами дуже подобалося і ніколи не набридало. А тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.
Лікар - найгуманніша професія на землі. Він позбавляє людей від страждань, хоча часом для цього він має спочатку заподіяти їм біль. При цьому лікар має бути дуже доброю людиною, добре відчувати чужий біль. Тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. Але йому потрібно буде навчитися бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. Інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе допомагати людям по-справжньому.
Є ще таке поняття, як лікарська таємниця. Люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. І він, як священик на сповіді, має вислухати, зрозуміти, допомогти і зберегти в собі чужу таємницю. Цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху, і вірним якої він повинен залишатися все своє життя.
Лікар повинен бути готовий до самопожертви. За першим покликом він повинен прийти на допомогу людям вдень і вночі, в дощ і в пургу, під час терактів та стихійних лих. Справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль та осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.
Ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя .
Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. Або сказати матері: «Операція пройшла успішно, ваш син буде жити».
Мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем.
Українці прикрашають вишивкою рушники,сорочки.Українська вишивка -це символ українського народу.Найчастіше вишивають червоними і чорними нитками на білому тлі.Про українські вишиванки складено дуже багато пісень та віршів.Український рушник можно побачити і на весіллі,як символ міцної сімї.Його дарують на щастяю ,на добро.З любовю і теплом треба ставитись до народних символів,цінувати їх,і завжди памятати про наше минуле.
