Людина виростає досить швидко. Спочатку це немовля, яке смокче соску і знає про світ лише те, що в ньому є матуся. Потім це дитина, яка весь час проводить разом зі своїми яскравими іграшками. Далі це школяр, який вивчає навколишній світ по підручниках, сидячи за партою. І настає час, коли хлопець чи дівчина входять до пори юнацтва. Це переломний момент.Кажуть, самовихованням треба займатися змалечку. Проте, як ним займатися, коли вранці уроки, а ввечері футбол і телевізор? Дійсно, коли людина вперше замислюється про самовиховання, як правило, час уже втрачено. Я вважаю, що самовиховання спочатку повинне направлятися батьками, а потім уже ставати власною роботою людини над собою. Батьки в цей час мають бути дуже дбайливими і ні в якому разі не давити на дитину.Самовиховання спрямоване на створення людиною самої себе. Це труд, який нагадує роботу скульптора: щось треба відсікти, щоб решта виробу виглядала, як потрібно. Не можна сказати, що творення власної особистості проходить безболісно, навпаки — немало сліз доведеться нишком пролити й немалу правду сказати самому собі, поки вийде щось із цього труда. Та сліз годі жаліти: головне, щоб з-під шкаралупи егоїзму, обмеженості, злості вийшла на світ справжня людська особистість. Адже треба спершу витренувати свою душу, аби вона здатна була відгукнутись на все людяне, святе і чисте, що існує навколо нас.Творення самого себе нагадує піднімання сходами або ж занурення у глибини: воно відбувається поступово, крок за кроком. І на кожному кроці треба чекати несподіванок, і не найгірша з них, коли обірветься страхувальний трос. Добре, коли в цей час поруч опиниться справжній товариш, який зможе подати руку, підтримати словом і ділом. Пам’ятати тут треба ще одне: мета, до якої має привести самовиховання, повинна бути чітко визначеною. В іншому разі найважчий труд людського життя виявиться марним.<span>За найважчий труд має бути велика нагорода. Я вважаю, що найдорогоціннішою винагородою за працю над собою буде правильне розуміння свого місця в житті. І тоді прийде й успіх у роботі, і щасливе сімейне життя, і цікаве дозвілля. Будуть друзі, на яких можна покластися в усьому, навіть у найскладнішому. А людина, яка досягне цього, зможе з упевненістю сказати про себе: “Я виховав себе сам”.</span>
Реконструюйте речення з прямою мовою на речення з непрямою мовою:<span>«А я знаю, як тебе звати», – довірливо каже дівчина і двома пальцями перебирає скляне, із краплями сонця, намисто (М. Стельмах).
«А комарів було! – захоплювався спогадами дід. – Дихати нічим, повірите, та здорові, як ведмеді» (О. Довженко).
Син на питання це подумав трошки
І відповів: «Людиною» (М. Рильський).
«Чи не час нам у дорогу?» – спитала Соломія (М. Коцюбинський).</span>
Зима була дуже холодною,а весна була спекотною,що здавалось уже середина літа
<span>Жив- був у лиси ижачок. У нього була маленька мордочка и гостри голки. Якось вин зустрив лисичку. Лисичка понюхала ижачка и облизнулась. Дуже ий схотилося поласувати ижачком. Але ижачок був - хитрячок! Тильки- но лиса хотила вкусити його, а вин як фиркнув, скрутився клубочком и виставив свои гостри голки. Лисиця аж всю мордочку соби поколола и бильше николи не чипала ижачка.
</span>
ЗИмний-ударение на букву И, зИмы,так же ударение на И(зимово-наголос на букву І, зими, так само наголос на І)
