- Дітки куди ми цього літа поїдемо у таборі? - Я хочу на екскурсію в зоопарк! - Ні, я вже там була - Може давайте на пітнік поїдемо, з ночівкою - А що, непогана ідея - Але в мене немає палатки - То нічого , будем в одній - Так, тепер домовляємось хто що бере! - Катю, в тебе є шашлик? - Так, звісно! - Добре тоді з тебе шашлик - А хто солодощі візьме?! - Та звісно Діана, або Віка - Давайте я візьму! - Добре, тоді з тебе Діано солодощі - Так, а віка що візьме? - Я візьму скатертину - О, Ольго Іванівно, можна я візьму зефір та млинці? - Так, звісно Тамаро - А млинці з чим будуть? - Шоколадом - Ні з шоколадом, тому що це все ростопиться і замастить весь одяг - Ну добре тоді візьмі з творогом - Добре, всі договорились що хто бере!? - Так Ольго Іванівно - Добре тоді чекаю вас завтра о 9 годині
Коротшими стали дні, яснішим – небо. Шурхотить земля яскравим килимом з опалого листя. Дерева переодяглися в золотаво-червоні наряди. На південь відлітати зібралися птахи.
Восени повітря прозоре, навіть дихається легше. І життя стишує свій шалений біг. Осінь – пора збору врожаю та підбиття підсумків. Колись у цей час для народів, що працювали на землі, розпочинався відпочинок до наступної весни.
Сьогодні осінь – час розпочинати справи, ставати до роботи та навчання після літнього відпочинку, готувати оселі до холодів. Восени легше і працювати, і навчатися, бо прохолодна погода сприяє тому краще за літню спеку, весняну грайливість та зимові морози.
Ми любимо осінь за яскраві барви природи та довгоочікувані зустрічі з друзями, за повні грибів лісні галявини, стиглі плоди у садах та трохи сумний дощ за вікном.
Твір на тему Моє місто взимку (твір-опис місцевості)<span>Летять, летять сніжинки, Льодинки — морозинки, І весело кружляють, І стеляться до ніг. Г. Бойко Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на палац Снігової королеви. Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в місті. Все навколо стало білим. Дерева вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони в забутті, зачаровані Зимою. Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики. А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше місто прийшли веселі свята. Скільки дотепних жартів, запальних танців, веселих пісень, різноманітних ігор буває у парках та на святкових майданчиках! Приємно блукати вулицями засніженого Харкова, коли від променів сонця іскриться сніжок, а гарненькі зірочки-сніжинки, падаючи додолу, неповторно ведуть свій танок. Я люблю зиму, а особливо в своєму місті. </span>