Ще в давнину люди звернули увагу на щорічні перельоти птахів. Це явище в житті природи справді чудово. З настанням осінніх холодів багато хто з птахів, що жили влітку в наших лісах і на полях, зникають. Замість них прилітають інші, яких літом ми не бачили. А навесні зниклі птахи знову з'являються. Де ж вони були і чому повернулися до нас? Хіба ці птахи не могли залишитися в тих місцях, куди відлітали на зиму?
Зникають на зиму одні птиці і з'являються інші не тільки на півночі. На півдні і навіть поблизу екватора птиці здійснюють сезонні перельоти. На півночі птахів змушують відлітати похолодання і нестача їжі, а на півдні - зміна вологих і посушливих сезонів. Птахи, що розмножуються на півночі і в помірному кліматі, проводять на місцях гніздування меншу частину року, а більшу частину витрачають на перельоти і життя на зимівниках. Тим не менш щорічно перелітні птахи повертаються туди, де вони вивелися в минулому році. Якщо навесні птах не повернулася на батьківщину, можна вважати, що вона загинула.
Чим краще птах знаходить свою батьківщину, тим більш імовірно, що вона виживе і виведе потомство. Це зрозуміло: адже будь-яка тварина,. в тому числі і птиця, найбільш пристосоване до тих умов, де воно народилося. Але коли на батьківщині умови життя змінюються - настає похолодання, зникає їжа, птах змушена летіти в більш теплі і рясні їжею місця. Птахи, які вчиняють такі подорожі, називаються перелітними.
1)Моя мама зняла рушник з вішалки. 2)Явирішив зірвати квітку з нашого саду, і подарувати її мамі.
Моя вулиця
<span>Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>
Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою.
<span>Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м"яке.То були кульбабки.Я нахилився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. </span>
<span>Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.</span>
