Речення з дієприкметниковими зворотами
(І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»)
<span><span>
1.
</span><span>В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на
котрому блищать ніби |<em>вправлені в зелену оправу</em>| прикраси з срібла.
</span></span><span><span>2.
</span>На горах за шпилями, |<em>вкритими лісом</em>|, пишно горів вечірній світ
сонця.</span>
<span><span>3.
</span>На землі, з'явились смужки з водяних крапель, неначе разки
намиста, розкидані й |<em>поплутані на всі лади</em>|.</span>
<span><span>4.
</span>Тільки собаки надворі ще довго брехали, |<em>роздратовані криком та
світлом у хаті в таку пізню добу</em>|.</span>
<span><span>5.
</span>Коло вікон висіли віконниці, |<em>помальовані
ясно-синьою фарбою</em>|.
</span><span><span>6.
</span>Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними
ногами, з рукавами, |<em>позакачуваними по лікті</em>|, з чорними косами, вона була ніби
намальована на білій стіні.
</span><span><span>7.
</span>Загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими
бровами, з темними блискучими, як терен, |<em>облитий дощем</em>|, очима.</span>
<span><span>8.
</span>Вона принесла з хижки |зав'язані в хустці|
квітки та стрічки і розсипала їх по столі, |<em>застеленому білою скатертю</em>|;
принесла й поставила на лаві червоні сап'янці.</span>
<span><span>9.
</span><span>В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе |<em>тільки що
вирваний на городі</em>|. </span></span>
<span><span>10.
</span>Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, |<em>перекладених вподовж
ночовок</em>|.</span>
<span><span>11.
</span><span>На третій день Різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю,
|<em>привезену
од батька</em>|.</span></span>
<span>Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілено все прекрасне, світле, добре і вічне. Музика завжди з людьми - і в радості, і в горі. Мій улюблений композитор - Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Вишукана мелодія «Елізі» передає його радість і смуток від непо-діленого палкого кохання до Терези Мальфатті, яка так і не оцінила почуття видатного композитора. Ця мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його </span>
Книга веде нас у дивосвіт художнього словаа,знайомить із героями,що втілюють добро,милосердя,мужність,красу і справедливість. У світі існує безліч книжок,різних за характером та призначенням:одні розважають,інші виховують кращі людські якості.Книга-найцінніший здобуток людського розуму,скарбниця знань.Недарма у народі кажуть:"Книга вчить,як на світі жить".
Мені дуже подобається художня література. Читаючи книги,ми перелітаємо в інші епохи,заглиблюємося в долю героїв,разом із ними радіємо і сумуємо,переборюємо найтяжчі випробуання.
Нещодавно моя бабуся запропонувала мені прочитати "Повість про справжню людину" Б. Полевого.Мене вразила історія льотчика Маресьєва. В бою з фашистами його літак було збито.Льотчику пощастило:він упав на вікову ялину,а потім зісковзнув у великий замет.Це врятувало йому життя.Але під час падіння йому роздробило ступні.Близько двох тижнів він повз по снігу.Його знайшли хлопчики.У шпиталі Маресьєву повідомили,що ноги врятувати не вдається і їх треба ампутувапти.Але не літати ця людина не могла.Для нього літати-це озночало жити.Мужній льотчик навчився керувати літаком ,маючизамість ніг протези.Він літав і збивав німецькі літаки аж до дня перемоги.Його мужність,упертість у досягнені мети вразили мене.Прочитавши повість,я замислився над своїм життям.І ще я зрозумів,що означає справжня дружба.Завдяки повістя я точно знаю,які якості треба виховувати в собі,щоб хоч трохи бути схожим на людину,про яку знає весь світ.
Книга вселяє в нас любов до рідної України,повагу до інших народів,інтерес до їхньої культури,виховує почуття патріотизму.Вона навчає рідної мови,доносить до читача глибину й красу художнього слова,допомагає усвідомити його велику силу.Книга-це мудрий,розважливий,найвірніший друг,який супроводжує нас протягом усього життя.
Ответ:
Треба берегти українську мову.
Объяснение:
Треба вчити і розмовляти українською мовою.Бо якщо ми українці,в нас українська душа.Якщо будуть вживати українське слово,то українську мову будуть пам`ятати.