Як чудово виглядає зимовий ліс і як гарно в ньому на прогулянці! Все
навкруги біле, вкрите м’яким пухнастим снігом. На гілках могутніх дерев,
особливо на широких лапах вічнозелених ялинок, уляглися невеликі купи
снігу, схожі на справжні шапки. Всі дерева схилилися, напружені снігом.
Коли така шапка падає з гілки, вона розпрямляється і ніби вистрілює,
прагнучи до неба.
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись
та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами
веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в
руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є
найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи.
Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні
зірочки.
[м а т' і н к о] ,після т - пом'якшення, наголос на перший склад
[м а т у с' у] після т - пом'якшення, наголос на другий склад
[н а в ч у с ' ] після с - паличка (м'який знак), наголос на другий склад
Мені дуже сподобався перший куплет цієї пісні,тому що в ньому співається про те,як козак чекає дівчину на березі річки,а вона була в нього на човні. Другий куплет трішки сумніше за перший,тому що там є такі рядки :" Як ми любили та й розійшлися, тепер навіки зійшлися знов". І мій найулюбленіший куплет третій : у ньому є дуже красива метафора:" Ви ж мені,очі,вік вкоротили,де ж ви навчились зводить людей". Є дуже багато родинно- побутових пісень,але найбільше до душі мені саме цей вірш.
Серед знарядь хлопців моя вудка найкраща.
Ця вудка щойно була на вітрині, а зараз в моїх руках.
Це не просто вудка, з нею я виграв парі.
Щоб- сполучник, жить- дієслово, ні- частка, в- прийменник, кого-займенник, права- іменник, не -частка, питаюсь-дієслово.