Багато снігу - багато хліба.
Був уночі іній - вдень сніг не випаде.
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.
В холод кожен молод.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.
Держись, Хома, іде зима!
До завірюхи треба кожуха.
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
Зима з снігами-літо з хлібами.
Зима засніжена - літо дощове.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою добре, а літом ще краще.
Кільця довкола місяця - на сніг.
ледащо, а їсти нема що.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Місяць лютий гостро крутий.
Місяць лютий спитає чи взутий,
Мороз - аж іскри сипляться.
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
Синиця пищить - зиму віщить.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.
Вишиванка - народна українська сорочка ,білого кольору !!! В Україні люди дуже полюбляють одягати цю сорочка .Бо вона дуже гарна, вишивальниці вишивають: різні квітки яскравого, або темного кольору , метеликів різнобарвних ,український орнамент червоного та різних інших кольрів . Вишиванку одягають і хлопці і дівчата , на українські свята, щоб мати чудовий вигляд ,тоді чоловік , або жінка виглядають яскраво ,красиво з поєднаням чорного,червоно,синього ,рожевого ,білого ,кольорів .
Тому вишиванка - гарна ,яскрава ,святкова сорочка !!!!
Современные правила поведения за столом основываются, в большей степени, на требованиях гигиены, целесообразности, на взаимном внимании сотрапезников и на требованиях эстетики. Расхождения в правилах поведения за столом в разных странах зависит от народных обычаев, вкусов, от национальной кухни.
Начнем, пожалуй, с мест за столом. За семейным обеденным столом каждый член семьи имеет свое постоянное место. При этом хозяйка всегда сидит там, откуда ей проще всего и удобнее ухаживать за другими.
Когда Вы приглашаете гостей, следует подумать о том, как их рассадить за столом. Особенно это важно на официальных банкетах. Хозяином вечера здесь бывает руководитель предприятия или специально назначенный человек. Места возле хозяйки и хозяина, как по правую, так и по левую руку от них, считаются почетными. Если стол прямоугольный, то это места в центре длинных сторон.
Хозяева должны сидеть друг против друга. Таким образом, по обе стороны от каждого из них могут находиться особо уважаемые гости, при этом дама сидит по правую руку хозяина, а мужчина – по левую руку хозяйки. Остальные места следует распределять, по возможности, таким образом, чтобы каждый был доволен своим соседом.
Вот знаете, я в школе писала этот текст, и у меня он сохранился. Вот он:
Лелечині пригоди
Одного разу батько з Миколою знайшли лелеку. У пташки було поранене крило. Батько вирішив перев'язати лелеці крило. На Миколчиному подвір'ї жили кури, гуси і півень. Першими днями вони дражнили лелеку, але згодом птахи подружилися.
Настала люта зима. Батько і Миколка годували лелеку рибою, яку ловили в озері. Так він перезимував.
Прийшла весна. Птахи повернулися з вирію. У стаї лелека побачив свою сім'ю і приєднався до них. Там знайшов собі пару і лелеки полетіли будувати гніздо в затишному місці. Незабаром у них з'явилися лелечата.
Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь
1) дописав листок і ліг
2) що прямує
