<span>Б. біля школи................</span>
У лісі дерева і пташки слухали старого дуба.От і зараз — позривав вітер жолуді, порозкидав, а листя все ж таки переможно зашуміло:
<span>— Не бешкетуй, розбишако, слухай нашого батька! Не пустимо тебе далі! Хіба ми марно виросли?
цЕ-СПОНУКАЛЬНЕ РЕЧЕННЯ</span>
Робін Гуд:. -батько робіна: синку ти тільки знай ми тебе дуже любимо і навіть коли помремо будемо разом з тобою
-робін: я що значить померти?
-померти синку це означає з одного світу нашого земного відправитися на небо там зовсім інший світ і інше місце
-а чому помирають тільки старі люди і яких вбили чому я не можу взяти і померти?
-напевно тому що людина дуже цінує життя і береже його
-тато а чому тоді людей вбивають?
-а наш час синку за гріх за кащунство і за вбивство в королівському лісі
-але якщо в людей немає грошей і немає на що купити їжу то що їм робити?
-про це синку наш король і інші ще не думали. але вбивство це трохи теж є неправильно!
-навіть якщо це тварина?
-так. і ще більший гріх якщо вбити людину.
-татку татку а ми колись зустрінимся в тому іншому світі?
-так для іншого світу настає для всіх людей. але цінуй життя і своє дитинство.
-добре татку. вже темнія я спатки хочу пішли вже.
-ідем лучнику мій
Меня дуже подобаються тюльпани, бо ці квітки дуже яркі та гарні, вони привертають увагу кожного. Мені здається, що на клумбі біля мого будинки ці квіти дуже гарно б виглядали. Ці квіти дуже різнокольорові: існує понад 100 видів тюльпанів, від чорного до жовтого кольору. Якби сусіди приняли рішення посадити тюльпани, то я би допомогав їм копати землю та висаджувати квіти в землю. В нас би вийшла найгарніша клумба з різнокольорових тюльпанів.
Жив-був зайчик. Звали його Вуханчик. Він жив у селі де жили й інші мешканці-звірі. Вуханчик був вже дорослий, але ніяк він не міг знайти собі дружину.Тому зайчик не був таким веселим як усі. Якось пішов зайчик в ліс, збирати ягідки. Побачив він здоровенний кущ малини і пішов до нього. Назбирав він цілий кошик, і вже зібрався до дому як побачив що заблукав. Він ходив по лісу у пошуках стежки, але він її не знайшов. І під вечір бідний ізмучений Вуханчик знайшов піньок, сів на нього і гірко заплакав. Аж раптом поруч з піньком він побачив троянду. Вона була не звичайна а чарівна. Побачивши що зайчик плаче вона підказала йому дорогу до дому.Веселий Вуханчик дуже зрадів і за це подарував троянді кошик малини.І зайчик повернувшися додому завжди згадував троянду