Ответ:Кожна людина - індивідуальна особистість,яка може завдяки наполегливості досягнути своїх цілей.Порівнюючи "малу" й амбітну людину,я впевнена,що людині потрібна ціль, до якої вона рухаєтьсяі вона стане людиною з амбіціями.Для мене прикладам є Микола Бідняк,людина трагічної долі,художник,який попри тяжке каліцтво ,став взірцем духовного і творчого подвигу.Думаєте ,що ні?
Объяснение:
Мене вабить місце біля океану ,здалеку видніється човен , якого перекочує вода. Хвиля наздоганяє одна одну.
Панує тиша, але потім чайка піднімає галас, клекоче . Відкрився чудовий вид на океан !
1. У мене є пальто чорного кольору
Котра зараз година?
Діти, любіть батьківщину
2. <span>Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули, життям своїм переповни!
</span><span>Які красиві, які неповторні раннього літа поля в лісостепу
</span>3. одн.: Моя мама щосуботи прибирає
двоск.: Я люблю риб, бо вони не кусаються
4. а) <span>Сонце заходить — Гори чорніють
б)</span><span>Ішов Кобзар до Києва Та сів спочивати
7.а </span>Благословенна в болях ран степів широчина бездонна
б Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
_________________________________________________________
Дуже поспішаю, інше загугли, якщо не знаєш
Цей твір змусив мене згадати найбезтурботніші роки мого життя. Я не можу назвати якийсь один найяскравіший спогад мого дитинства. Я багато чого пам’ятаю, і кожен мій спогад – безцінний.
В найпершу чергу згадуючи дитинство, я згадую Закарпаття, в якому практично виросла. Я дуже часто їздила з мамою до родичів, і більшу частину дитинства провела зі своїм двоюрідним братом Вітьком.
Це мій найулюбленіший братик! Пам’ятаю, як ми з ним гралися в схованки та разом малювали різні будиночки. Пам’ятаю, як він вчив мене їздити на велосипеді та переносив на плечах, коли нам потрібно було пройти через гусей, яких я так боялась.
Також пам’ятаю, що він дуже любив мене лякати і я через нього постійно боялась сама ходити по будинку, чи виходити в ніч на подвір’я.
Досі згадую ті відчуття, що виникали, коли я блукала по дому. Мені тоді здавалося, що цей дім немов замок! Кожна дрібниця тоді сприймалась зовсім інакше. Найбільш за все я любила кімнату з балконом на другому поверсі. Вона була майже пуста, і до неї практично ніколи ніхто не заходив, що додавало ще більшої, якоїсь, інтриги. Це лише маленька частинка мого дитинства, яка для мене являється найдорожчою! Раніше я дуже хотіла скоріше подорослішати, а тепер розумію, що саме дитинство було найсолодшим моментом мого життя і дуже шкода, що не можна повернутися назад та пережити все спочатку. (можеш своє добавити і поміняти)