<span>Стихотворения, относящиеся к любовной лирике, - "Талисман", "Храни меня, мой талисман" и "Сожженное письмо" - посвящены Елизавете Ксаверьевне Воронцовой, женщине, с которой Пушкин познакомился во время южной ссылки. Эта женщина отличалась не только необыкновенной красотой, но и прекрасным образованием, воспитанием, умением тонко чувствовать. Пушкин полюбил ее, но Воронцова была замужем, и они были вынуждены расстаться. На прощание Воронцова дарит поэту перстень с изображением кабалистических знаков, точно такой же перстень она оставляет у себя. Именно этому перстню Пушкин и посвятил стихотворения "Талисман" и "Храни меня, мой талисман". В "Талисмане" (1827 г) Пушкин говорит о том, что получил в подарок талисман, который должен будет спасать его только от несчастной любви. Нельзя не отметить, что Пушкин с некоторой иронией говорит об этом талисмане: …в бурю, в грозный ураган, Головы твоей, мой милый, Не спасет мой талисман. В стихотворении "Храни меня, мой талисман" (1825 г) Пушкин показывает более серьезное отношение к талисману: Храни меня, мой талисман, Храни меня во дни гоненья, Во дни раскаянья, волненья: Ты в день печали был мне дан. Ведь талисман был подарен любимым человеком. Позже Пушкин в Михайловском часто получал письма, запечатанные таким же перстнем, как у него. Одно из таких писем Елизавета Ксаверьевна попросила поэта сжечь. Поэт долго не может решиться сделать этого, так как письма возлюбленной - это единственное, что у него осталось, но просьба Воронцовой все-таки была выполнена. Это событие Пушкин описывает в стихотворении "Сожженное письмо" (1825 г) : Уж перстня верного утратя впечатленье, Растопленный сургуч кипит… О провиденье! Свершилось! Темные свернулися листы; На легком пепле их заветные черты Белеют… Грудь моя стеснилась.</span>
Когда мы приехали в лес я увидел бельчонка и решил его погладить.он меня укусил.и я стал какимто странным все это потому что бельчонок оказался бешанный .теперь я тоже стал бешанный.!)
|. Образи скнар у світовій літературі. (Скупий лицар у Пушкіна, Плюшкін у Гоголя.)
ІІ. "Гобсек" — повість про утвердження влади буржуазії. (Бальзак, вірний життєвій правді, показав, як справжнім хазяїном Липневої монархії стає "вульгарний багач-вискочка", що після революції 1830 року проникає в усі сфери життя суспільства, стає при владі, потіснивши аристократію. Їхня влада не гребує нічим і часто ігнорує моральні засади життя суспільства.)
1. Чому Гобсек — типовий герой? (Гобсек — лихвар, а отже, людина, яка завжди матиме зиск у суспільстві, де ходять гроші. Не так важливо, що за гроші в обігу, але важливе до них ставлення. Гобсек типовий не тільки для свого часу, але й для будь-якого суспільства, де формуються капіталістичні відносини, де капітал завойовує позиції при владі.)
2. Які риси Гобсека сучасні? (Гобсек — це уособлення влади грошей. Головна його риса — прагнення будь-що заробити гроші, примножити капітал. Він розуміє цінність грошей і твердо оцінює їх значення для людини. Його своєрідна формула актуальна й сьогодні: гроші дають свободу, а великі гроші владу. Над усе він цінує гроші, як це дехто робить і зараз. Гроші для нього цінніші за дружбу, кохання, родинні стосунки, — на жаль, ця риса досить типова й для сучасності. І в наш час — час майнового розшарування — губляться певні цінності і стосунки.)
ІІІ. Чого не зрозумів Гобсек? (По-перше, не зрозумів, що вже на певному етапі не він володіє грошима, а вони керують ним. Втративши моральні орієнтири, Гобсек пропустив момент, коли гроші зробили його бранцем золота. По-друге, Гобсек збіднив своє життя, не зумівши поставити гроші на службу хоч би собі і своїй далекій родичці. Адже він міг насолоджуватися теплом родинної любові, дарувати кохання, по-іншому бачити цей прекрасний світ. Але він прожив павуком біля грошей.)
