1.Хто зна , що можна чекати від погоди.
2.За весь день, жодний не підійшов до старого щоб дати попити.
3.Скільки літ, скільки зим ми не бачились?
4.Шануй і поважай мати з батьком, бо саме вони дали тобі життя.
5.Хто не був зачарований українською піснею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство?
6.У моєму портфелі лежить її підручник.
У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.
Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один одного. Але вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог.
Відгулявши кілька днів козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися.
Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах.
Рідна мова, це просте словосполучення, яке таїть у собі глибокий зміст. Мова для людини це засіб для спілкування, взаємодії з оточуючими. Це інструмент завдяки якому людина може формулювати свої думки, виражати їх. Саме завдяки мові ми можемо самовиражатися у спілкуванні. Без неї не можливо створення книжок, запис отриманих знань то що.
Рідна мова для людини посідає особливе місце у житті.
<span>Ще немовлям вона чує перші слова на ній, як губка вбирає у себе все нові і нові слова протягом свого розвитку, аж поки сама не каже перше слово. За першим йде </span>друге, за ним третє. Потім починаються короткі речення. Стаючи більш великими, діти вже не можуть помислити себе без рідної мови.
Частіше за все ця мова залишається з людиною назавжди. За все життя вона збагачує свій словниковий запас. Постійно, користуючись нею. Хоча буває й так, що людина вчить одну чи декілька інших мов. Переїздить до іншої країни і живе там. Постійно користуючись не рідною, а іноземною.
Але навіть в таких випадках в серці у людини залишається рідна мова. Вона може розмовляти на іншій, але часом все одно думки її проходять на рідній.
Що ж таке рідна мова? Мова, батьків та дідів? Так але не завжди. Мова країни де ти живеш? Аналогічно. Рідна мова, це та мова з якою ти виріс, до якої звик,яку, любиш і поважаєш. Вона може бути одна рідною чи їх може бути декілька. Адже якщо з дитинства ти знаєш дві три чи більше мов. Якщо звик вільно на них спілкуватися, якщо тобі зручно і приємно розмовляти на них. Вони усі стають рідними.
Саме тому на мою думку рідна мова це та що живе у твоїй душі. Та чиїм носієм ти є та на якій зручно розмовляти, писати читати. Та від звуків якої серце наповнюється радістю.
<span>При тому, кожна мова по своєму гарна, для когось кожна мова рідна, і необхідно це поважати. Любов до своєї мови, на мій погляд, це як любов до рідного краю, домівки та батьків.</span>
Всі полюбляють канікули, тому що під час канікул можна відпочіти і гарно провести час. Можна робити, що хочеш, не потрібно рано вставати, і не потрібно робити домашні завдання. Можна подорожувати, займатися улюбленими видами спорту або іншими зацікавленнями.
Більш за все я полюбляю літні канікули, тому що вони найбільш тривалі. А зараз я хочу вам розповісти про літні канікули, які я провів у Криму.
Я був там вперше. Я багато років мріяв поїхати до Криму, але наша родина не могла собі це дозволити. Цього літа мій батько сказав, що ми можемо поїхати на Чорне море. Я не міг повірити власним вухам. Я перепитав його, чи не пожартував він, але він сказав, що вже купив квитки на потяг до Симферополя.
5 липня ми виїхали з Києва до Симферополя на потязі. Але метою нашої подорожі була Алушта, тому від Симферополя до Алушти ми діставалися на тролейбусі. Коли ми доїхали до Кримськіх гір, я був вражений мальовничими видами, які раніше бачив лише на малюнках. Шлях блукав серед гір і скоро ми досягли Ангарській перевал. Це була найвища точка нашого шляху, тому потім ми стали спускатися і, нарешті, приїхали в Алушту.
Алушта - одне з найбільших міст Криму. Вона розташована на березі моря в долині, оточеній високими гарними горами. Звісно, головний скарб Алушти - це прекрасне Чорне море!
Це був чудовий час. Ми плавали, гуляли по березі моря і відвідали багато цікавих місць. Більш за все мене вразила екскурсія в Долину привидів, яка знаходиться недалеко від Алушти. Долина привидів - це фантастичний, нереальний пейзаж! Гігантські кам’яні стовпи, створені в результаті вітрової ерозії. Це було неймовірне видовище, я ніколи не бачив нічого подібного!
Ми їздили також на водопад Джур-Джур, в Мармурову печеру і в Червону печеру. У Мармуровій печері є декілька підземних залів із сталактитами і сталагмітами незвичайних форм, що нагадують людей і тварин. А в Червоній печері протікає підземна річка.
Це були чудові і незабутні дні; я хотів би провести там більше часу. Мої канікули були дуже насиченими і радісними. Я отримав море задоволення. Мені здається, що Крим — це справжній рай на землі. Я мрію знову повернутися туди.
Моя мама гарна господиня і я хочу теж хочу бути такою справною господинею як моя матуся. Кожного дня я допомагаю своїй матусі по господарсту. Матуся мені дає відповідальні справи повитирати пил ганчиркою, помити посуд, скласти посуд. Коли я виросту я обов'язково буду такою господарочкою як моя матуся.