Этот великий китайский мудрец Конфуций научил меня уважать взрослых и оказывать знаки уважения младшим.Конфуций считал, что воспитанного человека легко узнать по его поведению. И правда говориться в русской-народной поговорке:" Встречают по одёжке, а проважают по уму." Воспитанный человек со всеми вежлив, он не грубит тем, кто старше или младше его.Конфуций мудрый, правильный, даёт всем цельные советы. которые помагают в жизни.И за это его и ценит народ. не даром Конфуция назвали мудрым!!!
Дворянство всегда характеризовалось наличием определенных привилегий и преимуществ
<span>
лови
1)<u>Бояре и дворяне.</u> Среди всех классов и сословий господствующее место безусловно принадлежало феодалам. В их интересах государственная власть проводила меры по укреплению собственности бояр и дворян на землю и крестьян, по сплочению прослоек класса феодалов, его «одворянению». Служилые люди по отечеству оформились в XVII в. в сложную и четкую иерархию чинов, обязанных государству службой по военному, гражданскому, придворному ведомствам в обмен на право владеть землей и крестьянами. Они делились на чины думные (бояре] окольничие, думные дворяне и думные дьяки), московские (стольники, стряпчие, дворяне московские и жильцы) и городовые (дворяне выборные, дворяне и дети боярские дворовые, дворяне и дети боярские городовые). По заслугам, по службе и знатности происхождения феодалы переходили из одного чина в другой. Дворянство превращалось в замкнутый класс — сословие.</span><span>
</span>
<span>плуг, соха</span>
Життя в середньовічній Європі було сповнене небезпек, і селянинові доводилося шукати захисту в могутнього сеньйора. В обмін на це сеньйор присвоював право на землю селянина і примушував його відбувати повинності — сплачувати оброк чи відробляти панщину. Панщиною називались усі дармові роботи селян у господарстві сеньйора. Вони обробляли панські поля, будували і лагодили його будинок, комори і мости, чистили ставки, ловили рибу. Оброк — частина продуктів (зерно, худоба, птиця тощо), яку селянин зобов'язаний був сплачувати своєму сеньйору.
Господарство селянина за своїм характером було натуральним, тобто все необхідне для життя вироблялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. Тільки по деякі товари, зокрема по сіль чи залізо, доводилося вирушати до місць, де вони вироблялись, і там обмінювати їх на продукти своєї праці. Гроші у селян були рідкістю. Крім того, селянин був і особисто залежним: сеньйор судив його своїм судом. Але на середньовічному Заході він все ж таки не був безправним і виключеним із системи права. Якщо селянин справно виконував повинності, сеньйор не міг відмовити йому у користуванні земельною ділянкою, на якій працювали його пращури.
Усі ці обмеження свободи протягом тривалого часу не сприймалися селянами як надто обтяжливі. Розміри повинностей та оброку, що не змінювалися століттями, були могутньою регуляційною силою середньовіччя, з якою рахувалися всі. Будь-які відхилення від традицій призводили до прояву невдоволення або до виступів селян.