1. Мила дівчина забруднену сорочку.
2. Росли в тім краї прекрасної зелені сади.
3. Де ж розумні думки діти?
Церков-домовина розвалиться… і <em><u>з-під</u></em> неї Встане Україна.
В оцім яру є озеро й ліс <u><em>попід </em></u>горою, а в лісі скарб.
Жидюга Дрижить, ізігнувшись над каганцем: лічить гроші <u><em>коло </em></u>ліжка, клятий.
А москалі їй <u><em>назустріч</em></u>, як один, верхами.
На <u><em>край </em></u>світа, в Московщині, по тім боці моря, нема нігде Катерини; та здалась на горе!..
Нульове закінчення рік корінь
Рідна мово, ти неначе зіроняка у небі!
Мати, пригорни мене та заспокой.
Україно, ти ще станеш великою!
Соловейко, заспівай мені про свою долю.
Скільки прикметників ти знаєш, Наталко?
Микито, ходи сюди!
Бабусю, ходімо спечемо пиріжки?
Мамо, заший мені сорочку, будь ласка
Надія Миколаївно, можете розповісти про поета.
Діде Панасе, розкажіть про війну, розкажіть як тоді жили.
В'юниться стежка поміж очеретами. Ось і невеличке озеречко розіп'ялось блакиттю. Ближче до берега воно вкрите ряскою та лататтям. З'юрмились на малесенькій галявині ромашки, а навколо п'янить духмяний запах полину, чебрецю, м'яти. Між зеленавим печаловитим верб'ям, що купає свої віти, качина сім'я тішиться теплою хвилечкою. Уже не чути солов'їних щемних мелодій, пташине веселе щебетання не стихає ні на мить. Лише коли небо у вечірню пору вкриється сузір'ями, отоді стихне довкілля, та й то не зовсім. Десь почується жаб'яче кумкання і невгамовний цвіркун стане доводити всьому світові, якій він музика.
