Відкривши очі він побачив що у відчинене вікно зазирає місяць
сивинка, сріблясте волосся
По дорозі до лісу я зустрів дідуся.-Дідусю,де ви назбирали скільки грибів?-це на галявині,біля вільшаника. -а як туди дібратися,щоб не заблукати?-потрібно,онучку,йти тільки по стежці.ти з неї не звертай,бо можеш заблукати.-скажіть,а як правильно збирати гриби?-ніякої таємниці тут немає. ти тільки бери з собою маленький ніж та зрізай біля самої землі.будь обережним,не порушуй грибницю.-чому,дідусю?-бо на слідуючий рік не виростуть там грибочки.-а яких же ви грибів назбирали?-у мене там ціла колекція .є там і лисички,і підберезовики,і маслята,є навіть кілька білих грибочків!-дякую вам ,дідусю. до побачення.<span>-до побачення,онучку. </span>
Здавалось, неначе звичайний літній день, але цього разу, усе було іначе. Проходивши повз музичну школу, я постійнно зупинявся аби почути кілька солоденьких нот скрипки. На диво вікно було відчинене, і я міг чути навіть зауваження, але мене помітила одна дівчинка мого віку. Подорозі додому я знов побачив цю дівчинку, я вирішив, що було б гарно стати її другом. Не встигнув я вимовити слова, вона запропонувала мені стати її другом. З того дня, я й опинився у полоні мелодії.
Не 5 речень, тай не те. Але я старався xD xD
Друзья самая меньшая потребность для счастья