Думаю, у кожного вона своя. Кожний розуміє це слово по-своєму. Для когось це країна, у якій він народився. Для когось — країна, до якої емігрував. Для когось — своє місто, вулиця, будинок... А хтось, можливо, не вирішив, де ж саме його Батьківщина.
Для мене Батьківщина — це країна, де я народилася і живу, де поруч мої близькі. Я люблю її, хоча і розумію, що це не Ельдорадо. У моїй країні багато недоліків. Утім, як і в будь-якій іншій. Ідеш Сумською з її шикарними магазинами і салонами, повз площу Свободи, повз сад Шевченка, повз Оперний театр і милуєшся всією цією красою. Але знаєш, що варто звернути вправо або вліво — і опинишся в старих брудних двориках, де багато будинків уже навіть не придатні для житла, і тільки квіти на підвіконнях свідчать про те, що тут усе-таки хтось живе.
У цій країні нелегко жити. І нерозумно це приховувати. Але я рада, що живу тут. В Україні багато гарних людей. У мене тут родина і друзі. А ще тут цвітуть вишні навесні. Цвітуть так, як, мені здається, більше не цвітуть ніде.<span>
</span>Вот така вона моя батьківщина
З давніх-давен, в нашій країні шанують хліб. Є навіть таке прислів'я:" Хліб всьому голова ". В народі вважають якщо є хліб, той буде мир. Ще в дитинстві нас привчали добре ставитися до хліба, адже це наша святиня. Напевно для всіх народів, він святий. Хліб - це головна "страва" на кожному столі. Ми повинні берегти його, тому що він робиться тяжкою працею. По своїй історії, ми знаємо тяжкі роки без хліба, коли вимирали люди. Напевно жодній армії, не снився такий жах... Людству потрібно навчитися поважати хліб, знати йому ціну, бути дбайливим до нього. Хліб - це життя. Тому потрібно ставитися до нього, як до святині.
Гіллячка - [ г' і л' а ч к а ]
Атмосферне повітря<span> є найціннішим економічним </span><span>природним ресурсом. Тетянко, пішли подихаємо повітрям. Пахощі весни наповнили березневе повітря.</span>