138. Міжнародні інвестиції. Проблеми та перспективи залучення інвестицій в економіку України
Важливу роль у посиленні інтернаціоналізації господарського життя та взаємозалежності між країнами відіграє експорт капіталу.
Вивіз капіталу – це експорт вартості у грошовій або товарній формі з однієї країни у іншу. Вивіз капіталу здійснюється у двох основних функціональних формах: підприємницькій та позиковій. Специфічною функціональною формою вивозу капіталу стала міжнародна науково-технічна допомога.
Експортування підприємницького капіталу означає його вкладення, інвестування в промислові, сільськогосподарські та інші підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємства, придбання акцій. Підприємницькі вкладення поділяються на прямі інвестицій, коли експортер є повним власником підприємства або володіє контрольним пакетом акцій тощо, і портфельні інвестиції, коли придбані експортером акції іноземного підприємства не забезпечують повного контролю над ними.
Позичковий капітал експортується у вигляді коротко- чи довгострокових кредитів урядам або підприємцям інших країн, вкладання грошей на банківські та інші рахунки фінансових організацій за кордоном тощо.
Експорт капіталу приносить його власникам доход у вигляді промислового чи торгівельного прибутку, відсотка, дивіденду – залежно від форми вкладання. Капітал в підприємницькій формі (підприємницький капітал) приносить його власнику доход переважно у вигляді прибутку, а капітал у позичковій формі (позичковий капітал) – у вигляді відсотка по вкладах, позичках і кредитах.
Прямі іноземні інвестиції спрямовуються, як правило, у галузі, де можна недорого виготовляти конкурентоспроможні у міжнародному масштабі товари на експорт. Тим самим вони стимулюють інтеграцію в систему міжнародного поділу праці. Іноземні інвестиції сприяють не тільки збереженню існуючих і створенню нових робочих місць, але і утвердженню ринкових відносин.
Україна має ряд умов, що робить її досить привабливою для іноземних інвесторів. Це є великий потенційний ринок й високий рівень освіти і кваліфікації, сприятлива кваліфікаційна структура робочої сили, зручне географічне положення в центрі Європи, і низький рівень заробітної плати. Не зовсім виправдалися чекання щодо напряму інвестування. Передбачалося, що основним мотивом будуть експортні шанси, що відкриваються можливістю виготовлення чи переробки товарів з більш низькими витратами через дешевину місцевих ресурсів, головним чином, робочої сили. Виявилося, що переважав інший мотив – доступ на місцеві ринки, і іноземні інвестиції спрямувалися туди, де забезпечувалися великі обсяги збуту. Такий ситуації сприяв ряд причин, що створювали перешкоду на шляху припливу іноземних інвестицій. Серед них однією з найважливіших є відсутність економічної і політичної стабільності, і багато інших причин, що створили в країні несприятливий інвестиційний клімат і непривабливий імідж щодо умов інве
В Средиземноморье устойчивое земледелие нуждается в искусственном орошении, что связано с уменьшением количества осадков на юге Европы. Больше всего орошаемых земель сейчас в Италии и Испании.
Значительная протяженность территории области в меридиональном направлении (более 400 км) обуславливает присутствие широкого спектра природных зон и как следствие — разнообразие растительного покрова. На территории области произрастает 1290 видов высших сосудистых растений. Основными растительными формациями являются южная тайга, смешанные и широколиственные леса, остепененные луга и луговые степи, а также ряд интрозональных (болота, поймы рек, агроландшафты) комплексов.
Леса покрывают около 45% территории области. На севере — это южно-таежные темнохвойные леса на дерново-подзолистых почвах, древостой которых представлен европейской и сибирской елями. Также в небольшом количестве здесь произрастают пихта сибирская и лиственница сибирская. В южной части этой зоны наиболее интересны широко травные рамени (пихтово-еловые леса с дубравными элементами). Помимо ели. здесь можно встретить липу, клен, вяз, дуб, удивительно красивую лиану — княжник сибирский; травянистый покров образуют спутники дубрав: копытень, сныть, пролесник и др.
Полоса смешанных широколиственно-еловых лесов протянулась в более мягких климатических условиях, занимая более плодородные места обитания. К югу от Оки и Волги сохранились небольшие участки широколиственных лесов.
Во всех типах лесных сообществ на вырубках и гарях происходит восстановление мелколиственных пород деревьев: в первую очередь березы и осины, что приводит к образованию вторичных лесов, площади которых весьма значительны (около 40%).
Южнее лесной зоны, расширяясь к востоку, протянулась полоса остепененных лугов и луговых степей, распространенных соответственно на выщелоченных и типичных черноземах. Большинство из них вследствие высокого естественного плодородия почв распаханы. Неизмененная растительность сохранилась только на склонах холмов, оврагов и балок.
Кроме того, в Нижегородской области представлены так называемые интразо-нальные растительные формации, то есть свойственные широкому спектру природных зон. Это сосновые боры, болота, растительные сообщества пойм и водная растительность.
Сосновые леса (боры), весьма характерные для ландшафтов Нижегородской области, произрастают на песчаных почвах современных речных долин и древних зандров. В зависимости от почвенных условий, а также от рельефа и других причин они образуют несколько типов. Главными из них являются боры: лишайниковый, или беломошник, брусничник, чисто зеленомошный, кисличник, черничник, долгомошник, сфагновый. С севера на юг в борах увеличивается число видов, свойственных луговым степям.
Растительность пойм представляет собой ряд сообществ. На прирусловых отложениях развиваются ивняки. Заболоченные понижения занимают черно ольшаники (на севере обычно со значительным участием ели в древостое). На участках высокой поймы в подзоне южной тайги представлены пихтово-еловые леса с дубом и липой, южнее — дубравы и леса с преобладанием в древостое ветлы, осокоря или вяза.