<span>"Прапороносці" О. Гончара.
</span><span>"Таємний посол" В. Малік. </span>
Рассказ повествует о жизни Катерины Петровны и ее дочери. Судьбы этих людей во многом типичны, и можно привести множество примеров, когда жизненная ситуация сложилась приблизительно также. Но Паустовский не желает принимать подобные отношения между любящими друг друга людьми. Так, Катерина Петровна доживает «свой век в старом доме, построенном ее отцом – известным художником» .
Автор не случайно вводит эпизод с Тимофеевым, который жалуется на холод в мастерской. Так Паустовский показывает, кому нужна настоящая забота, а у кого проблемы «игрушечные» . Даже когда «ненаглядная» Настя получает письмо от матери, снова работа заставляет на время забыть о нём. А, прочитав о скромной просьбе умирающей старушки, Настя проявляет, сама того пока не осознавая, малодушие.. .
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
(с) В. Сосюра "Любіть Україну"
Україна - це наш спільний дім. Україна - приємний, ласкавий і такий домашній ґанок, на якому збирається вся родина-народ, щоб допомогти один одному чи отримати схвалення. Україна - це наш дім, наша душа і наше серце.
По-перше, всі ми український народ, який має спільну історію, спільні проблеми й спільне майбутнє. Ми ніколи, хоч які б не були невзгоди, не забудемо нашу спільну неньку Батьківщину. Звичайно, знайдуться ті, хто буде взагалі кричати, що ми не Україна, а Окраїна, що взагалі не люд, але не треба звертати увагу на тих, хто просто заздрить нашому братьскому духу й любові до країни.
Як казала Леся Українка:
...Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори...
І дійсно, це так! Це дійсно так! Адже де ще такі лани, де ще такі гори, ліси і степи? Все це поєднанно в одну картину, що міститься в Україні. І кожний українець може з упевненістю казати, що Батьківщина - це його домівка. Саме тому, по-друге, через цю ниточку, яка дуже міцна й не порветься з часами, треба величати Україну спільною домівкою.
Отже, попри те, що вороги намагаються нас розділити, знищити в нас зірнівки любові, у нас ніколи не зломиться дух патротизму, дух у віру кожного з нас і у те, що Україна - наш спільний дім.
<span> Насколько человека могут оттолкнуть проявления жестокости в другом человеке. Причём, настолько, что главный герой, глядя на девушку, не может забыть ужасные воспоминания.</span>