Наркотики – смертельна небезпека
Наркоманія, токсикоманія - в чому різниця?
Наркотик - наркотична речовина чи наркотичний засіб, включений в
офіційний державний список внаслідок соціальної небезпеки, який при
систематичному вживанні спричиняє психічну та фізичну залежність. Якщо
речовина володіє подібними властивостями, але з державної точки зору не
становить великої соціальної небезпеки, то наркотиком вона не визнається
(наприклад, алкоголь). Таке юридичне тлумачення зумовлене тим, що,
згідно Кримінального кодексу, незаконне виготовлення, придбання,
зберігання, перевезення і збут наркотиків кваліфікується і
переслідується як злочин. Відповідно, наркоманія - хвороба, викликана
систематичним вживанням засобів, включених в державний список
наркотиків, яка проявляється психічною та фізичною залежністю від них.
Психоактивні токсичні речовини володіють тими ж властивостями, що й
наркотики, але в офіційний список не включені (наприклад, бензин,
ацетон, психоактивні речовини, що містяться у деяких видах рослин). Тому
токсикоманія - захворювання, що проявляється психічною та фізичною
залежністю від речовини, не включеної в офіційний список наркотиків.
Що таке психічна, а що фізична залежність?
Психічна залежність проявляється постійним бажанням продовжити вживання
даної речовини, здобуваючи її будь-яким шляхом, незважаючи на неприємні
чи навіть небезпечні наслідки. Перерва у вживанні викликає напруження і
неспокій, різке посилення потягу до даної речовини.
Фізична залежність розвивається, коли речовина, якою зловживали, стає
постійно необхідною для підтримання нормального функціонування
організму. Перерва у регулярному надходженні в організм викликає
хворобливий стан (абстинентний синдром), який зникає після введення
чергової дози звичної речовини.
Абстинентний синдром - хворобливий стан, який розвивається, зазвичай,
через декілька годин після того, як в організм не надійшла чергова доза
наркотичної чи психоактивної речовини, і проявляється не лише
психічними, але й вираженими соматичними та неврологічними проявами.
Чи правда, що деякі наркотики не шкодять здоров'ю?
Усі наркотики, незалежно від виду і способів вживання, обов'язково
пошкоджують наступні органи та системи організму: нервову систему (в
тому числі головний мозок), імунну систему, печінку, серце, легені.
Окрім того, усі наркотики руйнують особистість, нищать психічне та
соціальне здоров'я людини. Середня тривалість життя наркомана, який
вживає наркотики довенно, становить близько 7 років. Звичайно, є
нещасні, які живуть з цією отрутою і 15, і 20 років. Але є і такі, які
гинуть на 6-8 місяці після початку регулярного прийому.
Найчастішими причинами смерті наркоманів є травми (в
дорожньо-транспортних пригодах, з необережності, в бійках); самогубства;
випадкові передозування; отруєння фальсифікованими наркотиками;
захворювання (пневмонія, сепсис, гепатит, хронічна печінкова
недостатність).
Наркоманія - падіння у прірву...
<span>
</span>
Саратовский театр
В конце XIX — начале XX века в Саратове было три театра: городской, частный театр Очкина и общедоступный. Как правило, городской театр сдавался на один или несколько сезонов антрепренёрам. В нём шли драматические спектакли, оперы и оперетты. Театр купца Очкина сдавался в аренду разным труппам и антрепренёрам. Здесь было всё — от оперы до цирка. Общедоступный театр ставил преимущественно драматические спектакли.
Саратов считался городом со сложившимися театральными традициями, и многие из актёров стремились сюда. Театральные сезоны проходили ежегодно. Некоторые артистические объединения работали двумя труппами. Одна — оперная — половину сезона проводила в одном городе, а вторая — драматическая — в другом, затем они сменяли друг друга.
Репертуар саратовских театров отличался большим разнообразием. В них давали оперы М.И. Глинки, А.П. Бородина, М.П. Мусоргского, Н.А. Римского-Корсакова, А.С. Даргомыжского и др., а также зарубежных композиторов Ш. Гуно, Д. Пуччини, Р. Вагнера, Д. Россини, Д. Верди. В репертуар театров по-прежнему входили пьесы А.Н. Островского, Н.В. Гоголя, В. Шекспира, но большим успехом пользовались произведения А.П. Чехова, Л.Н. Толстого, А.М. Горького, а также известных зарубежных авторов: Г. Ибсена, Г. Зудермана, Г. Гауптмана.
Саратовские театры сыграли огромную роль в просвещении широких слоёв населения, их приобщении к искусству, мировой литературе.
В конце XIX — начале XX века в Саратове было три театра: городской, частный театр Очкина и общедоступный. Городской театр сдавался на один или несколько сезонов антрепренёрам. В нём шли драматические спектакли, оперы и оперетты. Театр купца Очкина сдавался в аренду разным труппам и антрепренёрам. Здесь было всё — от оперы до цирка. Общедоступный театр ставил преимущественно драматические спектакли
В первые послевоенные годы усиление партийного контроля над театральной жизнью заставило саратовские театры отказаться от постановок современной западной драматургии, критиковался интерес к историческим и сатирическим пьесам. Например, в Саратовском драмтеатре из 17 пьес современными были признаны только три. Но усиливавшийся идеологический контроль не смог остановить творческий процесс.
Одним из ведущих детских театров страны являлся Саратовский ТЮЗ им. Ленинского комсомола. В первый послевоенный сезон им было поставлено 314 спектаклей вместо 299 запланированных.
Со второй половины 1950-х годов театральная жизнь в стране и области вступает в полосу подлинного расцвета. Театры области активно гастролируют не только по стране, но и во Франции (ТЮЗ в 1979 году), Италии (Саратовский театр оперы и балета им. Н.Г. Чернышевского в 1984 году) и других странах.
В эти годы театр кукол, оперный и драматический театры в Саратове, городской драматический театр в Вольске получили новые здания. В 1968 году был создан Саратовский театр оперетты, репертуар которого включал классические произведения, остросюжетные мюзиклы, спектакли на героико-историческую тематику, хореографические номера, детские спектакли.
Якісні зміни організму - це розвиток
