<span>Согласно реформе вся территория Казахстана делилась на три генерал-губернаторства: Туркестанское, Оренбургское, Западно-Сибирское. Вся полнота военной и гражданской власти сосредоточивалась в руках генерал-губернатора, а Туркестанский генерал-губернатор вдобавок имел право вести дипломатические переговоры с Китаем и Ираном. Система управления носила военный характер. Генерал-губернаторства состояли из областей. В Оренбургское генерал-губернаторство входили: Уральская и Тургайская; в Западно-Сибирское: Акмолинская и Семипалатинская; в Туркестанское: Семиреченская и Сырдарьинская. Территория бывшего Букеевского ханства в 1872 году была включена в состав Астраханской губернии; Мангыстау - под управление Кавказского военного округа, а позже вошел в Закаспийскую область. Областные правления подчинялись военным губернаторам, которые являлись командующими военными округами и одновременно являлись наказными атаманами казачьих войск, расположенных на территории области. Областные правления состояли из трех отделов: распорядительного, хозяйственного и судебного. Председателем правления был вице-губернатор, он имел советников, отделы правления возглавляли старшие советники. Пограничные области: Семиреченская и Сырдарьинская занимались пограничными делами. Области делились на уезды, их было 34. Уезды возглавляли уездные начальники - офицеры, которые назначались генерал-губернатором по представлению военных губернаторов областей. Уездный начальник имел помощников - старшего и младшего. Во всей этой иерархии представители местной родовой верхушки и султанской знати могли занять лишь должность младшего помощника уездного начальника.</span>
Cражение под Аустерлицем <span>произошло ранее других/</span>
Наполеон в своей внешней политике стремился установить французскую экономическую гегемонию в Европе. Его поддерживала буржуазия, т.к. он её защищал, тем временем как в монархических гос-вах её теснили. Ну и уничтожение британской экономики не будем забывать!
Розділ 1. Загальна характеристика зовнішньої політики Ярослава Мудрого
Період князювання Ярослава Мудрого відзначений новим проривом в історії Київської держави. В епоху правління Ярослава Русь «вийшла на світову арену», як одне з найсильніших держав цього періоду. В області ведення міжнародних справ Ярослав вважав за краще дипломатію війнам. Так, він знаменитий своїми династичними шлюбами з багатьма правителями Європи.Таке становище сприяло підняттю міжнародного авторитету Русі, а також гарантувало військову допомогу у випадку нестабільності, крім усього іншого, це також сприяло отриманню відносній безпеці з боку тих країн, з якими у Русі були «споріднені» зв'язки. Русь підтримувала тісні відносини з Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Францією та скандинавськими країнами.Династичні шлюби були представлені таким чином: сам Ярослав був одружений на дочці шведського короля Олафа - Інгігердою, а згодом на Ганні - дочки візантійського імператора. Дочка Ярослава Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля Гаральда Суворого. Друга дочка - Анна, через французького короля Генріха Другого. Третя дочка - Анастасія - була дружиноюугорського короля Андрія Першого. Однак те, що Ярослав був чудовим дипломатом, не означало, що він зовсім не вів військових справ. Так, у 1030 - 1031гг. Війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста, які в 1018г.захопив польський король Болеслав Хоробрий Перший.Ярослав уклав союз з польським королем Казимиром Першим, видавши за нього свою сестру Добронігу, і одруживши свого старшого сина Ізяслава з сестрою Казимира. У 1031г. він на відвойованих у Польщі землях на річці Сян, заснував місто Ярослав, що згодом став форпостом Київської держави на Заході. Ярослав також здійснив ряд походів проти естів (1030г) і ятвягів (1038г). При ньому для захисту кордонів від нападу кочівників була побудована нова оборонна лінія вздовж річок Сули, Стугни, Росі і Трубежа. У 1037р. війська русів розгромили печенігів біля Києва, і саме на честь цієї перемоги було закладено (у 1037р) Софійський собор. У 1043г великий князь організував похід під командуванням свого сина Володимира і воєводи Вашати на Візантію. Підводячи підсумки, можна сказати, що зовнішньополітична діяльність Ярослава Мудрого була дуже успішною, і сприяла підняттю міжнародного статусу Київської Русі.
«По Сеньке и шапка». Старинный обычай мерять положение и «вес» человека в обществе величиной его головного убора.
