Характерно для простейших. Жгутиком передвигается, например, эвглена зеленая. Ресничками, соответственно, инфузория туфелька
<span>Кутикула — у животных плотное образование на поверхности клеток эпителиальной ткани; у растений тонкая пленка, пропитанная кутином и покрывающая эпидермис листьев и стеблей. Выполняет защитную и опорную функции. У человека кутикула – это плотный кожистый валик, который окружает ногтевую пластинку в нижней части ногтя.</span>
<span>1) Среда обитания кедра.</span>
<span>Кедр. В природе ареал рода охватывает южные и восточные горные районы Средиземноморья и западные районы Гималаев. На южном берегу Крыма кедры вполне натурализовались в районе от Севастополя до Кара-Дага.</span>
<span>2) Черты приспособленности к своей среде обитания</span>
<span><span>Для старых кедров в древостоях характерно канделябровидное поднятие верхних ветвей вровень с вершиной или несколько выше, создающее многовершинность. Эта особенность является приспособлением для увеличения семеношения, так как шишки у кедра образуются только на освещенных ветвях. Кедр обладает мощной и полиморфной корневой системой, строение которой зависит от особенностей почв. Это позволяет ему произрастать на почвах самого различного механического состава, мощности, трофности и влаго-обеспеченности. В переувлажненных почвах при хорошо развитом моховом покрове кедр нередко образует придаточные корни. В этой приспособленности к переувлажненным почвам его превосходит лишь лиственница Гмелина.</span></span>
<span><span>3) Относительный характер приспособленности кедра.</span></span>
<span><span><span>На сухих южных известковых склонах кедр гималайский страдает сильно от хлороза и часто погибает. Кора у кедра тонкая, что делает его чувствительным к механическим повреждениям ,облегчающим проникновение в ствол грибных инфекций, и к пожарам. Слабым местом кедра является его требовательность к высокой относительной влажности воздуха, особенно в зимний период. Эта требовательность обусловлена очень большой поверхностью хвои у кедра и пихты. Поэтому в местах с сухим климатом кедр произрастать не может, что ограничивает его расселение в лесостепь.</span></span></span>
<span><span><span>Тоесть, при изменении привычной среды обитания кедр погибнет. Точно так же и с орлом.</span></span></span>
знайшов)Розрізняють безумовне і умовне гальмування умовних рефлексів.
Безумовне гальмування є вродженим, може проявлятися в любому відділі ЦНС. Розрізняють безумовне гальмування:
- зовнішнє - виникає, якщо у корі великого мозку під час здійснення умовного рефлексу виникає нова, досить сильна ділянка збудження, не зв’язана з даним умовним рефлексом. Даний вид гальмування не потребує вироблення - умовний рефлекс гальмується одразу, як тільки подіє сторонній, надзвичайно сильний подразник. У молодших школярів гальмуються умовні рефлекси пов’язані з письмом, якщо на учнів подіє достатньо сильний сторонній подразник. Таким подразником може бути крик вчителя, почуття голоду, переповнення сечового міхура, запалення певної ділянки. Така форма взаємодії між нервовими центрами дозволяє зосередити увагу на більш важливій у даний момент події;
- позамежове, яке проявляється при надмірному збільшенні сили або часу дії умовного подразника. При цьому умовний рефлекс різко послаблюється, або повністю зникає. Позамежове гальмування захищає нервові клітини від виснаження. У школярів позамежове гальмування спостерігається тоді, коли вчитель пояснює навчальний матеріал надто гучним голосом.
Умовне (внутрішнє) гальмування - характерне лише клітинам кори великого мозку, виникає за певних умов і настає не одразу, а виробляється поступово. Розрізняють умовне гальмування:
1) згасаюче - виникає у тому випадку, коли умовний подразник багато разів не підкріплюється безумовним. Згасанням можна пояснити неміцність знань навчального матеріалу, якщо він не закріплювався повторенням, тимчасову втрату навички гри на музичному інструменті. Згасання лежить в основі забування. У дітей згасаюче гальмування відбувається повільно, тому їх важко відучити від шкідливих звичок;
2) запізнювальне - воно розвивається, якщо безумовний подразник давати з запізненням після умовного. Наприклад, якщо після багаторазового повторення вмикання дзвонику їжу давати не через 1-5сек., а через 2-3хв., то і слина буде виділятися через 2-3хв. У дітей запізнювальне гальмування виробляється з труднощами під впливом виховання і тренування. Першокласник тягне руку, встаючи з-за парти, намагаючись привернути увагу вчителя, важко привчити його стримувати свої бажання;
3) диференціювальне - організм відрізняє умовні подразники близької якості. Виробляється внаслідок підкріплення одних умовних подразників і непідкріплення інших. Завдяки диференціювальному гальмуванні молодші школярі у процесі навчання розрізняють звуки, кольори, відтінки, форму предметів, тварини, рослини, з багатьох предметів вибирають той, який потрібний. Це дає можливість їм засвоїти правильне написання букв, фіксувати результати спостережень тощо. Уже з перших днів життя дитини починає вироблятися диференціювання. Це допомагає орієнтуватися в навколишньому світі, вичленяти з нього подразники значущі, сигнальні;
4) умовне гальмо - якщо у собаки виробити слиновидільний умовний рефлекс на свисток, то свисток викликатиме виділення слини, а комбінація свисток-світло - ні, оскільки ця комбінація двох подразників не підкріплюватиметься годуванням. У даному випадку світло виступає умовним гальмом. Процес навчання пов’язаний з виробленням у школярів умовних гальм. Наприклад, слово “не можна” гальмує умовні рефлекси, небажані на певному етапі навчання;
5) зберігальне гальмування - розвивається внаслідок стомлення після тривалої роботи. Спрямоване на збереження нервових структур від функціонального виснаження і морфологічного руйнування.