Как хорошо летом в лугу... Сколько цветов же там цветут? А какой запах?
Вот между анютиными глазками и подсолнухами маленький непреметный цветочек, от которого раздается слащавый запах. Посмотрим ближе. Так это же всем известная ромашка. С виду не примечательная, но присмотреться можно увидеть ярко желтую середину и нежно белые лепестки. Сам же стебель сочно зеленый с разветвленными листочками. А запах крохотного цветочка собирает вокрух себя всех пчел.
1831 р. з Вільно (сучасна Литва) до Санкт-Петербурга (тодішня столиця Російської імперії) приїхав сімнадцятирічний Тарас Шевченко. Уже тоді він вирізнявся з-посеред інших кріпаків. Володів польською, бо деякий час жив у Варшаві з паном П. Енгельгардтом, добре знався на тогочасній європейській культурі. Був непоганим живописцем, адже, за деякими джерелами, навчався у Вільно у відомого професора Йонаса Рустем аса.
У Петербурзі Енгельгардт віддав юнака в науку до художника Ширяева. У ті часи мати власного художника кріпосникам було престижно й вигідно, бо їм діставалась винагорода за роботу кріпака.
Ночами, після роботи, Тарас часто потайки ходив до Літнього саду змальовувати виставлені там античні скульптури. У Санкт-Петербурзі юнак познайомився зі студентом Академії мистецтв Іваном Сошенком. Той відразу оцінив малярські, а згодом і поетичні здібності нового знайомого. О. Кониський так характеризував вплив цього митця на становлення особистості Тараса: «Знайомство із Сошенком перевело Шевченка через той Рубікон, який розділяв людей і кріпосних, темряву і світло, волю і неволю... Він дав поштовх дуже стисненій пружині потенційних можливостей, яка зробила художника і поета Тараса Шевченка світочем нашого народу». Між друзями часто заходила розмова про волю. Т. Шевченко прагнув вирватись із кріпацтва за будь-яку ціну. Але І. Сошенко міг тільки поспівчувати приятелю. Сам бідний художник, він не міг допомогти другові матеріально. Однак І. Сошенко ввів Т. Шевченка в коло впливових українців північної Пальміри1. Він познайомив Тараса зі студентом Аполлоном Мокрицьким, той з відомим у Санкт-Петербурзі російським і українським письменником Євгеном Гребінкою. Саме Є. Гребінка сприяв знайомству Т. Шевченка з конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв Василем Григоровичем й академіком Олексієм Венеці-ановим. Знані митці високо цінували художнє обдарування Т. Шевченка й почали думати, як звільнити його з кріпацтва. Але Енгельгардта не переконали навіть клопотання за Т. Шевченка таких впливових діячів, як Василь Жуковський2, Олексій Венеціанов2 і Карл Брюллов4<span>. Лише під час візиту графа М. Вієльгорського Енгельгардт назвав ціну за свого кріпака— 2 500 рублів. Щоб зібрати такі кошти, К. Брюллов написав портрет відомого поета В. Жуковського. 22 квітня 1838 р. було організовано лотерею й зібрано необхідну суму.</span>
Вишиванки, рушники, образи, вінки, вербові гілки, маківки, підкови, писанки – українські обереги. Колись вони були в кожній оселі.
У нашій сім'ї є вишиті рушники. Гарний рушник на добру долю стелили моїм батькам на весіллі. У спальні висить образ. Його теж дбайливо огортає невеликий вишитий рушник. Давня традиція носити вишиванки живе у моїй сім'ї. Квітковий вінок з кольоровими стрічками доповнює мій український стрій. Його одягаю на свята, урочисті концерти та виступи. Освячена за тиждень до Великодня верба дбайливо зберігається в нашій оселі. Вона захищає від лиха та грози. Маківки освячені на Маковея – це символ достатку. Він має бути в кожній родині. Писанки – чудовий символ відродження та життя. Без них не обходиться Великдень. Ми з бабусею напередодні свята теж розписуємо писанки.