<span>Жив на світі іменник. Він був дуже гарний, допомогав людям називати речі своїми іменами. Усі любили іменник та поважали його за цю службу, але іноді він почував себе в реченнях дуже самотньо. Частіше всього сумував іменник тоді, коли ним користувалися маленькі діти, що не знали ще досить слів, аби складати великі речення. Тоді він кликав на допомогу свого друга - прикметника. Коли прикметник приходив, то речення ураз ставало цікавішим та гарнішим. Іграшки ставали не просто іграшками, а цікавими. Дівчатка не просто дівчатками, а красивими. Вони допомагають одне одному постійно.</span>
1 передайте решту
2 численні помилки
3 впадати у вічі
4 приблизний перелік документів
5 перебувати в опозиції
6 вже за десять сьома
7 вжити пігулку під час їжі
8 одержати вищу освіту
9 продовжується посадка на потяг
Н.в.: чотириста п'ятдесят шість мільйона сімсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири учні
Р.в.: чотирьохсот п'ятдесяти шести мільйонів семисот дев'яноста шести тисяч п'ятисот вісімдесяи чотирьох учнів
Д.в.: чотирьохстам п'ятдесятьом шести мільйонам семистам дев'яносто шести тисячам п'ятистам вісімдесяти чотирьом учням
Зн.в.: чотириста п'ятдесят шість мільйонів сімсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири учні
Ор.в.: чотирьохстами п'ятдесяти шістьма мільйонами семистами дев'яносто шістьми тисячами п'ятистами вісімдесятьма чотирма учнями
М.в.: у чотирьохсот п'ятдесяти шести мільйонів семисот дев'яносто шести тисяч п'ятисот вісімдесяти чотирьох учнів
<span>Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!</span>
<span>ТИХО в осінньому лісі.Лише ЗРІДКА подасть свій голос синичка чи застукотить ДРІБНЕНЬКО по стовбуру дерева працьовитий дятел.Осінь ЩЕДРО дарує лісові свої яскраві фарби.Кущ калини РЯСНО вкритий червоними ягодами.ВИСОКО в небі пропливають білі павутинки хмар.</span>