Січнева( ж.р. одн. Н.в.), сумну( ж.р.одн. Зн.в), бідолашну(ж.р. одн. Зн.в.),художникового(ч.р. одн. Р.в.),ясне(с.р. одн. Н.в.) морську(ж.р. одн. Зн.в.), срібний( ч.р. одн. Н.в), дивовижний( ч.р одн. Н
в), новому( ч.р. одн.Д.в.) м'якій (ж.р. одн.Д.в)
Наш пухнастий песик Гав
Ланцюжок із шиї зняв.
Бігав він по всіх стежках,
Тому й хвіст у реп'яхах
<span>Зайшовши в будівлю(дієприслівниковий зворот, обставина), ми( підмет) пішли(присудок) до гардеробу(обставина), в якому, роздягнувшись(обставина), здали(присудок) верхній(означення) одяг(додаток).</span>
Типо
У вересні та на початку жовтня природа пишна, яскрава: дерева змінюють зношене вже зелене вбрання на розкішні золоті шати, оздоблені яскраво-жовтими та червоними прикрасами. Спека минула. Стоять теплі ясні дні, погода м’яка, що так і хочеться блукати тихими вуличками та милуватися красою, що оточує тебе.Аж очі розбігаються від багатства кольорів! Зацвітають осінні квіти – айстри, жоржини, та й досі пливе в повітрі аромат троянд. У пору бабиного літа все навколо вкрите вигадливими сіточками-павутинням. І коли пройде легкий дощик, його краплі плутаються в них та виблискують на сонці, не змочивши творіння павуків.<span>А потім осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м’який килим, що шурхотить під ногами. А якщо раптом вдарить хоч легенький мороз, більшість дерев роняють усе листя водночас. До наступної весни вирушають птахи у теплі краї. Стає холодніше, і тому не хочеться дощу, а дощить частіше й частіше. І вітер дужчає. Ще й сонце заходить усе раніше, на вулиці холодно та незатишно. І осінь, прощаючись з нами, непомітно переходить у зиму…
</span>
-Здрастуйте, Галина Іванівна!
-Здравствуй, Ніночка!
-А я вам книги принесла, які минулого тижня брала!
-Вот розумник! Сподобалися?
-Да, спасибі, дуже.
-Будешь брати що-небудь?
-Пока ні, спасибі.
-Ну заходь, Ніна, коли надумаєш.
-Хорошо, до побачення, Галина Іванівна!