Покотилися клубочки шукати річечку.
покотилися клубочки до струмочка
Колись давно-давно у далекому місці один хлопчік поцікавився:"Мамо,чому я народився?" Йому було цікаво майже все на світі .Він був дуже допитливий і розумній.Він міг годигами запиувати свою маму то про те то про се .Ніхто з дітей його не розумів.Але допитливість знак зацікавленості.Цього хлопчика звали Тарасиком.Його любили вчителі і дорослі зацікавленність.Багатьом з цого товарищів було теж цікаво.
Ось вже всі діти міста питають своїх дорослих.Питання ніколи не зайві.
Питайте і будете розумнішими!
Чистость и грамотность не обещаю,но все таки текст надо проверить .-.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час - і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов’язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди… Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна - в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води. А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з’явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас Не-теченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина - це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя - ось у чому полягає патріотизм.
1) Уже розвиднялось, як він вернувся додому <span>(Панас Мирний)
</span>2) Килина на поле чухрає колосків збирати. Їй на те щастило: не проходило того дня, щоб вона з півклунка пшеничних колосків додому не приносила <span>(Панас Мирний)
</span>3) <span>— Так на що ви скаржитесь? — Ріже мене і пече попід боками, — обізвався із хати жіночий старечий голос </span><span>(Григорій Тютюнник)
4) </span><span>Перед різдвяними святами вдарили морози. Замело, завихрило надворі </span><span>(Микола Олійник)
5) </span>Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, — Не йде, сердешная, в село <span>(Тарас Шевченко)</span>