Які уроки нам дає історія?
Що нам потрібно відроджувати?
У чому краса і багатство української мови?
Дороги, які ми вибираємо
Щоразу, коли за вікном іде дощ, я сиджу в своїй кімнаті і мене починає огортати якийсь сум. Але це не позбавляє мене можливості вслухатися в грайливі краплі дощу. Як пише славетна українська поетеса Ліна Костенко: "Послухаю цей дощ, бляшаний звук води, веселих крапель кроки..." Дощ притягує мене, мов магнітом. Моя душа виповнюється тужливим, але водночас спокійним настроєм дощу. Так як кожна людина є частиною природи, так і природа передає їй свою мелодію. Мелодія звуків, сяючої води від променів сонця мене просто вражає. Я малюю у своїй свідомості дощ, від якого моє серце тихо плаче. Коли скрипаль грає чарівну музику, всі люди його із захопленням слухають. Мелодія скрипки чимось схожа до мелодії дощу. Потрібно лише вміти почути цю музику і сповна перейнятися дивовижною мелодією. Але дощ може навівати не тільки сумний настрій. Наприклад, у дитинстві я бігав босоніж під час дощу. Відчуття були неперевершені. Я відчував і щастя, і драйв, і захоплення, все на світі.Тому дощ для мене є своєрідною, фантастичною, дивовижною мелодією, яка переповнює мою душу і сумними, і позитивними настроями.
Пишуться разом: вуглевидобуток, всесвітньовідомий (як прикметник; якщо ні, то всесвітньо відомий окремо, проте загальновідомий), червоногарячий, снігозатримання, перекотиполе, овочесховище, вічнозелений, одноденний, кораблебудівник, смагляволиций, легкокрилий.
Пишуться через дефіс: озерно-болотний, здивовано-розгублений, вакуум-камера, в’єтнамсько-український, штабс-капітан, тьмяно-жовтий, всесвітньо-історичний, м’ясо-молочний, світло-рожевий, темно-зелений, блок-схема, видимо-невидимо, ячмінно-житній, сніжно-білий, синьо-зелений, зменшено-пестливий.
Вислів давньоримського історика Тацита: "Усе невідоме здається величним".
Мої приятелі, які живуть в нашому дворі, скаржаться. У деяких спеціалізованих школах, де вони навчаються, нема уроків праці. Мені пощастило. У нашій школі і предмет такий є, і хороша майстерня. Тато теж говорить, що справжній чоловік, якою би великою людиною він не став, повинен вміти щось робити своїми руками. Хоча б у юності спробувати.
До весни вирішили зробити шпаківні. Наш учитель праці, В'ячеслав Абрамович, ініціативу підтримав. Він дуже хороший фахівець - і пояснює все зрозуміло, і за будь-яким станком працювати може.
А почали ми з креслення. Це тільки так здається, що виготовити шпаківню просто. Раз дощечка, два дощечка ... Деякі намагалися - і сколотили якийсь кособокий ящик. Тепер навчилися.
Викладач перевірив креслення, уточнив розміри, виправив помилки. Тепер за справу! Вирізали потрібних розмірів дошки. Обробили їх напилком і наждаковим папером. Просвердлили маленькі отвори на верстаті і по ним вручну зробили акуратний, потрібного діаметру льоток - «двері» для пташок.
За два уроки не впоралися, збирали свої вироби тиждень. Над кожною шпаківнею працювали два-три учні, і всього їх вийшло п'ять. Учитель похвалив за старання і відмінну якість. Прилітайте скоріше, пернаті гості! Подивимося, яку оцінку нам поставите ви.
Приживуться птиці в будиночку - значить виставлять нам відмінну оцінку.
Усі в класі сиділи тихо, адже знали, що в них дуже сувора вчителька.
Тут цілих три граматичних основи.