1. Косити - ненаголошений "о" (перевiрочне - косить, кошений).
2. Село - ненаголошений "е" (перевiрочне - села).
3. Ожеледь - орфограма -еле-
4. Волосся - повноголосся -оло-
5. Директор - слово iншомовного походження (орфограма - "е").
6. Вишень - пiсля шиплячого (в даному випадку - "ш") перед м'яким приголосним.
7. Жолоб - пiсля шиплячого (в даному випадку - "ж") перед твердим приголосним.
8. Лисеня - ненаголошена "е" в суфiксi -еня-
9. Гете - "е" в деяких словах iншомовного походження.
10. Вимести - орфограма "е" чергування е-i в коренях дi<span>єcлiв.</span>
Весна прийшла і все кругом ожило. Сонячні промені пробиваються крізь хмари, проганяючи холод. Сніг сходить з пагорбів веселими струмочками. Звідусіль чується їх дзюрчання. Весна прийшла і принесла нове життя.
Зима намагається ще втриматися на своєму троні, проте з кожним днем сили її тануть, вона не може протистояти весні. Всюди чується голос весни: крапель, дзюрчання струмочків, веселе щебетання птахів.
Коли весна вже зайняла свої володіння, починають прилітати птахи. Як вони скучили за рідною землею, і повертаються кожен рік з теплих країн, долаючи величезні відстані. Саме перелітні птахи говорять про те, що прийшла весна. Зимове царство зруйновано і тепер буде тепло.
Починають прокидатися природа. На деревах починає розпускатися листя. Прокидаються і перші весняні квіти підсніжники, які наче сніг вистилають землю. Саме ці квіти є символом весни. Дні стає довшим, і від цього ставати веселіше. Так і хочеться цілими днями гуляти по вулиці.
Багато роботи у звірів і птахів. Вони повинні вирити нори, побудувати гнізда. Також багато роботи і у людей. Весна пора роботи.
Житомир… Житомир… Житомир…
Моя мала Батьківщина… Моє рідне місто, якого я ніколи не проміняю на інше…Та точка на карті нашої неньки України, куди завше хочеться повернутися… Повернутися на вулички та провулки, що ними ходиш кожного дня…Прогулятися міським парком…Відпочити на березі Тетерева чи Кам’янки…Помилуватися краєвидами з Голови Чацького…Посидіти з друзями у маленькій , затишній кав’ярні…
Житомир - місто з давньою історією, що оповита легендами… Житомир – казка жита і миру… Тут живуть найгостинніші , найпривітніші , найщиріші та найдобріші люди…Тут тебе завжди зустрічають з посмішкою та широкими обіймами…
Житомир – найспівочіше місто, колиска, що виплекала цілу плеяду відомих і геніальних особистостей минувшини та сьогодення. Клосовський, Усанович, Корольов, Векслер, Ольжич, Лятошинський, Ріхтер – цей перелік можна продовжувати до безкінечності.
Житомир – поєднання непоєднуваного… Дев’ятиповерхівки сусідять з приватними будинками;новобудови та давні споруди-свідки бурхливого життя міста;вулиці, що перетікають у сади та ліси. Мальовничі околиці, індустріальна зона, поля, що зустрічають росою на траві та пилом на ґрунтових дорогах…
Для того, щоб закохатись у нього, достатньо лише одного разу його побачити, відчути його атмосферу…
Літо-ранок-щебетання задоволених життям птахів-дах висотки-безхмарно-безтурботне небо-і місто, що простягається внизу, що тоне в відтінках зеленого, які повільно переходять у блакитний десь там, на горизонті;куполи церков та собору;люд, що неквапом рухається у своїх справах. Або : вечірні вогні, гамір вулиць, що готуються до ночі, сотні-тисячі яскравих точок – вікна жителів, вітрини магазинів, ліхтарі, автомобілі;міська ратуша; годинник, що б’є кожну годину; гамірні святкування, коли всі ми є одним цілим, однією дружною громадою, однією великою родиною. Сквери, що чарують своєю тишею і спокоєм; зимові ранки, коли дерева ,кутаються в іній, одягають снігові шати;листя усіх можливих барв золотого, червоно, багряного, що так таємниче шарудить під ногами восени;мільйони квітів навесні, свіжа зелень…
Так, це все і є мій Житомир!
<span>Чи ж можна не любити його?..</span>
Жахливий стояти. синоніми до цих слів!!!
«Хто це робитиме? – спитав він.
«Що це значить?» – спитала вона.
«Куди ти йдеш?» – спитав Андрій.
«Де це буде?» – спитала вона.
«Оце й усе?» – сумно спитав він
Він спитав, хто це робитиме.
Вона спитала, що це значить.
Андрій спитав, куди він іде.
Вона спитала, де це буде.
Він сумно спитав, чи це й усе.