Привит стотовтошвлв лчлв лвлвл лыл
Весна. На улице стояла прекрасная погода, которая заряжала меня весьма хорошим настроением. Недолго думая, я предложил своим родителям посетить лес, располагавшийся неподалеку от нашего дома. Быстро собравшись, мы с семьей в хорошем расположении духа отправились в точку назначения. Не прошло и пятнадцати минут, как мы оказались на небольшой поляне возле входа в лес.Неожиданно для себя я заметил удивительную вещь, которая не могла заставить меня просто пройти мимо. На краю небольшой поляны располагались подснежники, которые так и манили своей красотой. Они были светлого оттенка, с ярко-зеленым стеблем. Приблизившись поближе, я вдохнул прекрасный аромат данных цветов, после чего понял, что никакие растения на свете не сравнятся с белоснежными подснежниками.
Мамині руки – це найтепліші, найніжніші руки на землі. Так я думаю про руки своєї мами. Мабуть, кожна дитина буде за мною згодна. Всі люблять своїх матерів, а я свою люблю найбільше.
Моя мама – найкраща мама у світі. І її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали мене і гойдали. А потім допомагали робити перші кроки. Вони заспокоювали мене, коли щось не виходило. Потім мамині руки перший раз збирали мені портфелика до школи. Мама тримала мене за руку, коли вела у перший клас.
Коли я хворію, мама обов’язково пригорне мене до себе, приголубить. Вона робить мені гарячий цілющий чай, приносить ліки. Ії ніжні руки, мабуть, вміють лікувати, і скоро я вже одужую.
Мамині руки трудящі, вони не знають спокою. Ці руки дуже рідко відпочивають. З ранку до вечора вони трудяться: на роботі, вдома. Своїми добрими руками мама готує нашій родині смачні сніданок, обід та вечерю. Вона турбується про нас не тільки словом, але й справами. Я навіть знаю слова з пісні, що присвячені маминим рукам: «Мамині руки - колиска моя. Хліб у долонях, що сонцем сія»