Ответ:Як відомо з тексту роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера», головний герой, Гуллівер, потрапив у Ліліпутію.
Жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. Вони у дванадцять разів менші за Гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. Звичайно, герой міг вирватися з цієї неволі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. Гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки ліліпутів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. Незважаючи на те, що Людина-Гора, як ліліпути назвали Гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.
Гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиляється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. Слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається враження, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.
Дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! Мабуть, атмосфера підлабузництва вплинула і на Гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.
Але стався один випадок, який змінив ставлення Гуллівера до ліліпутів. Героєві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: Гуллівера мали осліпити. На думку ліліпутів, очі Гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна дивитися на світ очима міністрів». Тобто мета ліліпутів — нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу. Цей факт змусив його переглянути свої погляди, у Гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. Він тікає до Блефуска. А за кілька місяців повертається до Англії.
Я подумала про те, що жителі фантастичної країни Ліліпутії надто маленькі. Вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких полонили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. Зробивши своїх героїв маленькими, Свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. Страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.
Тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.
источник: Як не перетворитися на ліліпута? - Твори | ЗНО Як відомо з тексту роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера», головний герой, Гуллівер, потрапив у Ліліпутію.
Жителі цієї країни, ліліпути, досить дивні. Вони у дванадцять разів менші за Гуллівера, але їм вдалося його зв’язати. Звичайно, герой міг вирватися з цієї неволі, адже він був сильним, але скорився, бо ліліпути-таки завдавали йому болю. Гуллівер дозволяв робити з собою що завгодно, покірно сприймав усі вчинки ліліпутів, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності. Незважаючи на те, що Людина-Гора, як ліліпути назвали Гуллівера, сприймав усі умови угоди, навіть якщо вони були принизливими для нього, він не був вільною людиною.
Гуллівер погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені, схиляється перед імператором і починає говорити з ним улесливо й запопадливо. Слід сказати, що героя не тривожить ганебність його становища, і складається враження, що в нього немає жодних нарікань на свою долю.
Дивно, але велетень став маріонеткою у ліліпутів! Мабуть, атмосфера підлабузництва вплинула і на Гуллівера, і він теж пристосовується до певних умов життя.
Але стався один випадок, який змінив ставлення Гуллівера до ліліпутів. Героєві загрожувало страшне покарання з боку імператора ліліпутів: Гуллівера мали осліпити. На думку ліліпутів, очі Гулліверові зовсім не потрібні, «адже можна дивитися на світ очима міністрів». Тобто мета ліліпутів — нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу. Цей факт змусив його переглянути свої погляди, у Гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. Він тікає до Блефуска. А за кілька місяців повертається до Англії.
Я подумала про те, що жителі фантастичної країни Ліліпутії надто маленькі. Вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами, розв’язують людські проблеми, дрібні й нікчемні вони у ліліпутів, яких полонили улесливість, підлабузництво, ницість, підступність. їхнє королівство лише на перший погляд здається нормальним, а насправді ним править ницість і зло. Зробивши своїх героїв маленькими, Свіфт не хотів образити людей низьких на зріст. Страшним є не маленький зріст, а маленька душа, не здатна на благородство.
Тому слід завжди пам’ятати, що ніколи, ні за яких обставин не треба забувати про людську гідність, яка не дозволить плазувати ні перед ким.
Объяснение:
