Я очень люблю свою маму. Она милая, веселая, улыбчивая и очень красивая. У нее нежные руки, добрый взгляд, густые ресници, красивые волосы. Хоть иногда она меня ругает , я на нее не обижаюсь ведь она делает это любя и желая для меня лучшего. Если у меня заботит палец, она поцелует и все пройдет. Я люблю свою маму и хочу быть во всем на нее похожа.
<span><span><span>Борис Зайцев.</span> «Житие Сергия Радонежского» (1924).
</span><span><span>Сергей Бородин.</span> «Дмитрий Донской». Исторический роман (1940).
</span><span>Дмитрий Балашов, исторические романы: «Ветер времени», «Похвала Сергию», «Святая Русь» (том 1).
</span><span>Андрей Валентинов, цикл «Око Силы» (фэнтези, 1990-е).
</span><span>Иван Шмелев, «Куликово поле». Рассказ</span></span>
Том Сойєр і Гек Фінн — мої улюблені герої з книги Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра". Коли я читаю цю книгу, то мені здається, ніби там пишуть дещо й про мене. Я вчуся непогано, але для мене, так само, як і для Тома, понеділок зранку неприємний. "У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у школі". Так справді буває. У п'ятницю не хочеться розлучатися зі школою, а в понеділок важко починати навчання. Але з Томом і Геком усе здається легким. Том навчив мене, як з легкістю робити неприємну справу. Коли він фарбував паркан, усі хлопці наввипередки хотіли хоча б трішечки це спробувати, бо не кожного ж дня "щастить білити паркани".
Гек і Том були добрими і сміливими. Вони нікому не робили зла. Навіть навпаки. їм вдалося допомогти слідству знайти злочинців і покарати їх. Гек був сином алкоголіка і вдягався в лахміття. Батьки не хотіли, щоб їхні діти дружили з Геком. Але Том на це не зважав. У нього була своя думка. І мені це теж сподобалося. Том і Гек — справжні друзі. Мені хотілося б, щоб у мене були такі друзі — веселі, добрі й сміливі.
Есть такой рассказ: Приёмыш. Кинуть? можешь сам придумаешь.хд
Поэма гомера
это мифы древней греции