Прокинувся він
рано-ранесенько, щоб застати бджілку вдома. А вона вже сиділа на квіточці перед
своєю хаткою і вмивалася краплинкою роси...
Мітру
підійшов до квітки і сказав бджілці:
<span>
- Привіт, бджілко!
Чи не підкажеш, де
можна знайти
найкращу квітку для мами?</span>
Бджілка
відповіла:
<span>
-Нещодавно
я пролітала над
твоїм садом і побачила гарнесеньку
квіточку яскравого
червоного кольору.</span>
Мітру сказав:
- Спасибі тобі, бджілко!
І побіг хлопчик до саду.<span> Там він</span>
побачив гарну червону
троянду, яка дуже приємно пахла.
Але йому було шкода її зривати, адже він розумів, що вдома вона через кілька
днів зів’яне. Він обклав її гарними камінцями і пофарбував їх. Коли це
побачила мама, вона сказала:
<span>
- Синку, це найкраща квітка у моєму житті! </span><span>
</span>
Мітру був
дуже радий!<span> </span>
<span>Від добра ніхто не тікає.
</span>Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить.
За деякої страви ляжеш вздовж лави.
Їв би очима, та душа не приймає.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Коли зорієш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було.
Рада б зірка зійти – чорна хмара заступає.
Кому — як мара, йому – як зоря.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Апетит з їдою прибуває.
Баба з воза – кобилі легше.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Без вірного друга – велика туга.
Без труда нема плода.
Біда біду тягне.
Біда помучить і мудрості научить.
Боятися вовка – в ліс не ходити.
Велике дерево поволі росте.
Вкрадеш голку, а потім корову.
Вовка ноги годують.
Всякому овочу свій час.
В умілого й долото рибу ловить.
Година вранці варта двох увечері.
Двоє третього не чекають.
Де відвага, там і щастя.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Дома й стіни помагають.
Заварив кашу, так і їж.
За все береться, та не все вдається.
З ким поведешся, того й наберешся.
Зробив наспіх, як насміх.
Київ не одразу збудовано.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Менше говори — більше почуєш.
На двох стільцях не всидиш.
На тобі, небоже, що мені негоже.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не так сталося, як гадалося.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні кує, ні меле.
Одна бджола мало меду носить.
Перемелеться лихо – добро буде.
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Чужа душа – темний ліс.
Щедрий на батьківські гроші.
Язик до Київа доведе.
<span>Як дбаєш, так і маєш.</span><span>
</span>
Оля лила крокодилячі сльози, не здогадуючись, що друзям відомо проїї підлість.
1. Не забудь вітатися із знайомими.
2. Вітайся із ввічливим виразом обличчя.
3. Молодший першим вітається зі старшими.
4. Вітаючись, вийми руки з кишень.
5. Чоловік (хлопець) повинен вітатися першим.
6. У кафе, кінотеатрі, театрі слід вітатися із знайомими кивком голови.
7. Першим має вітати присутніх той, хто заходить у приміщення після інших.
Як приємно кожному з вас бачити усміхнене обличчя, почути ласкаві,
звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим.