Повага до старших традиція в Україні
Історія нашої країни нараховує вже багато століть і навіть тисячоліть. За цей довгий час у нас з'явилось багато традицій. Деякі є суто українськими, деякі — ні, як, наприклад, Новий рік. Але незважаючи на їх походження, ми приймаємо і любимо кожну з них. Ми радіємо Новому року, із охотою справляємо Великдень та Трійцю. Кожну з цих традицій ми святкуємо по-різному. Так, як заведено відзначати те чи інше свято. Тобто для кожного свята існує якийсь власний ритуал, якась послідовність дій. На Великдень наші бабусі печуть паски, а на день народження — торти.
І скільки жили на світі українці, стільки вони підтримували ці традиції, а окрім цього створювали нові. Такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. І мені здається, що з'явилась вона якось сама по собі, просто протягом спілкування.
Повага до старших не є якимось ритуалом, що повторюється тільки декілька разів на рік. Ми повинні підтримувати її кожного дня. Я не маю на увазі, що треба твердити своїм батькам, бабусям та дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова — це тільки слова. А слова треба підкріплювати діями. Та як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? Чи дуже це важко? Чи багато зусиль треба до цього докласти? На мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. Лише трішечки. Зовсім не важко поступитись місцем у трамваї чи тролейбусі. Але це вже і є знак поваги до старших. Постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. Цей вчинок — дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. Хлопець, який півнем сидить у переповненому автобусі, а поруч стоїть стомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. А інколи буває і так, що вона просить його поступитись місцем, а хлопець відмовляє. Це, на мій погляд, вже зовсім хамство!
Окрім цього, треба завжди бути ввічливими. Якщо хочеться щось попросити, треба сказати "будь ласка", а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. Не можна підвищувати голос на дорослих. Це буде просто непристойно. Ми не завжди згодні з ними, але все ж таки треба стримуватись. Якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. Бо неввічливо буде влазити, або ще гірше, канючити чи кричати. Якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та гамору. Хоча іноді так хочеться повибрикувати, я намагаюсь стримуватись. Неповагою також буде влазити у розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитись за втручання, а вже потім говорити. Існують і інші правила, що стосуються спілкування. До людей, що посідають в твоєму житті різні місця, треба і звертатись по-різному. Якщо це вчителька або незнайома людина, треба називати її на Ви, бо називати на ти можна тільки найближчих людей, що старші за тебе: маму, тата, бабусю або дідуся. А тітку та інших родичів треба величати тільки на Ви.
Усі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так має поводитись кожен.
Спільним домом для всіх нас є Земля – унікальна планета сонячної системи і, можливо, всього Всесвіту. Унікальність Землі полягає в тому, що тут є життя. Наша Земля, яку першим в історії людства побачив з космосу Ю. О. Гагарін в 1961 році, являє собою величезний космічний корабель. Порівнюючи Землю з космічним кораблем, не можна не відзначити, що як для космічних кораблів, так і для Землі спільним є питання життєзабезпечення. Ми – жителі Землі – зазвичай не звертаємо на це уваги. Людина протягом своєї історії розвивала розуміння законів природи, методи експлуатації всіх природних ресурсів. При цьому вона пройшла шлях від мисливця-збирача до виробника. Мабуть, на цьому шляху першим досягненням людини було оволодіння її вогнем. Саме з цього моменту гармонія людини і природи була порушена, а сама людина рішуче встала на свій шлях розвитку і створила цивілізацію.
Наша країна по праву вважається однією з найзеленіших держав світу – майже сорок відсотків України займають ліси. Та які ліси! Корабельна сосна і кедр, берези і ялини… Ліс є джерелом сили і могутності українців. Дух народу його вікова історична основа міцно пов’язані з феноменом лісу. Виробництво і побут, первинні витоки культури українського народу «лісове походження». Житло, домашнє начиння, знаряддя праці та бою, їжу та одяг, дитячі колиски та жіночі прикраси – всім цим забезпечував людей ліс. Дійсно, ліс без жодних перебільшень можна назвати «зеленим золотом» України. Ліс дає людині універсальну сировину – деревину, яка має застосування в багатьох галузях промисловості: паливній, хімічній, легкій; дерево традиційно використовується для будівництва в побуті – для виготовлення предметів домашнього вжитку, начиння.
<span />
Весна
В кожного є своя улюблена пора року моєю є весна. В цю пору року все прокидається від зимової спячки.
Квіти розквітає, сонечно стає гріти, починають співати пташки.
Це завжди так чудово вранці вдихати свіже повітря яке мені так подобається.
Отже, весна це насправді чудова пору року яка вдохнавляє!