<span>Кожен урок фізкультури в нашій школі цікавий та неповторний. Ось наприклад на минулому уроці мій вчитель фізкультури запропонував провести змагання на спритність і швидкість на лижній дистанції. Радощам мого класу не було міри, всі одразу ж підтримали цю ідею. Хоча у нас не було спеціальних навичок, та з пояснень вчителя ми все зрозуміли. І навіть ті хто катався перший раз були впевннні в своїх силах. Срочатку ми провели декілька тренувальних вправ повільно пересуваючись по дистанції, та потім швидко опанували техніки підйомів і спусків. Коли розпочались змагання ми всі стали дружною командою і намагалися допомагати один одному, коли хтось втрачав рівновагу. Вчитель давав цінні поради і вибирав зручний шлях. Подолання першої дистанції виявилось трохи важким, але згодом це так захопило, що вже труднощі залишились далеко по заду. Перши фінішував мій кращий друг, я дуже радів за нього і він підтримував мене, коли я вже наближався до фінішу. Після змагань вчитель нагородив переможців і ми всі разом пили теплий чай, розповідаючи один одному свої враження.</span>
У цей теплий недільний ранок мене розбудв лагідний сонячний промінь, що зацікавлено зазирав у моє вікно. Я прожогом схоплююся з ліжка, підбігаю до вікна - чуються ніжні та легенькі, мов пір'їнка, пташині трелі. Аз зирк на календар - та ж сьогодні перше травня!
Я поспіхом одягаюся, вибігаю надвір. Прислухаюся - звідки ж линуть ті мелодійні пісні. Аж ось - прямо біля мого віконця на тонесенькій гілці сидить соловейко - сам сірий, непримітний, а яка ж чарівна музика у нього. Дивлюся навкруги - видно, настала справжня весна: з клумби сором'язливо виглядають квіточки, трави зеленіють, вишня вбирається у цвіт
Недарма моя баьуся за буденною роботою часто повторює : "затьохкали під вікном солов'ї - прийшла справжня весна!"
Кожна людина сподівається, що завтра буде краще, ніж учора. Всі ми віримо, що наші проблеми вирішаться. Але правильно кажуть, що майбутнє починається сьогодні. Якщо ми хочемо, щоб воно було щасливим, то вже зараз потрібно робити щось для цього.
По-моєму, в глобальному сенсі всі ми стоїмо на порозі гарного майбутнього, тому що наші сучасні можливості великі. Ми вільні і самі можемо будувати своє життя. Наука поглиблює знання про світ, удосконалюються технології, розвиваються засоби комунікації. Все це може сприяти тому, що людство вирішить всі існуючі проблеми і побудує щасливе майбутнє для всіх.
Мій світ майбутнього не зовсім схожий на фантастичні картинки з фільмів. Я б хотів, щоб у майбутньому ми вирішили проблеми екології, важких захворювань, бідності. Щоб заводи і фабрики не забруднювали навколишнє середовище, всюди висаджувалися дерева, охоронялися рослини і тварини. У майбутньому ми повинні жити в чистих і комфортних містах і їздити на безпечному транспорті. Люди повинні зробити все, щоб зберегти природу, а крім того самим їсти здорову їжу і дихати свіжим повітрям, працювати в нормальних умовах. Все це зробить нас більш здоровими і допоможе уникнути хвороб.
А крім того, я сподіваюся, що люди у світі майбутнього стануть щасливішими. У них буде більше вільного часу, так що вони зможуть займатися тим, що люблять.
Що стосується мене, то я розумію, що ніхто поодинці не може зробити кращим світ. Тому кожен повинен попрацювати над самим собою, розвинути в собі потрібні якості. Вивчитися, отримати професію, розширити свій кругозір. А для того, щоб бути щасливим, людині потрібні не тільки космічні технології, а тепло і дружба близьких друзів. Якщо всі ми будемо добрими один до одного, то наш світ стане краще прямо зараз.
1. У Бухаресті завершився чемпіонат з художньої гімнастики. 2. Зустрічаємось завтра без четверті на десяту. 3. За найменшими підрахунками, пожежа завдала збитків для підприємства на 2 млрд. карбованців. 4. Я дуже хвилююся за брата. 5. По закінченню навчання в школі я вступатиму до університету. 6. Він уже давно не живе за цією адресою. 7. Нарада з даного питання почнеться о десятій годині. 8. Контракт був розірваний за нашою ініціативою.
Ірина і Ольга ішли до школи.
Птахи і звірі чекали дощу.
Іван, Дмитро, Олег ходять в 7 клас.