Грудень-це чудова пора року.
Це перший місяц зими.
Іноді у грудні випадає багато снігу.
Я так довго ждав(ждала) цього місяця,щоб кидати сніжки,ліпити кульбабу.
Коли настає 31 грудня,о я так радий(рада),тому що знаю,що 1 січню буде Новий Рік.
У першому місяці зими так добре.
Тому,щоє зимові канікули.
Також у кінці грудня,можно радіти тому,що наступає Новий Рік.
Та,що ти будеш скучати по Старому,2016 року.
На мою думку потрібно знати історію свого народу, адже це насамперед це цікаво. Цікаво читати події які відбувались ще дуже давно, і навчатися у предків мужності та розуму. Як говорить прислів*я "Без минулого, немає майбутнього", і справді якщо ми не знатимемо історію минулого, ми ніколи не пізнаємо майбутнє.
Отже, нам потрібно дізнаватися більше про минуле, про наших предків, які захищали Україну, але не забувати і про майбутнє
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Смієш- корінь, ся суфікс вмиваєш корінь, ся суфікс
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>