Б, тому що це будуть однорідні члени речення, між якими треба ставити кому.
Это очень просто межеш и сам(а)
Я подивилась у безхмарне чисте небо і побачила там великого хижого орла, який своїми спостережливими чорними очима дивився на моїх маленьких жовтопузих курчаток, які ніжно тулились до своєї турботливої і набурмосеної матері-курки.
В природі все тісно пов’язано між собою. Людина теж частка природи і також пов’язана з землею, ріками, повітрям і всім живим. Діяльність людини впливає на навколишнє середовище. І чим більше розвинута промисловість і взагалі суспільство, тим більше цей вплив. Ми всі чули вислів: «Дерева — то легені землі». Чому? Бо вони виробляють необхідний всьому живому кисень. І тому треба берегти ті «легені», висаджувати нові дерева. В нашому степовому краї дерева до того ж захищають нас від степових вітрів — так званих суховіїв. У 1970 році наше місто Донецьк отримало від ЮНЕСКО звання кращого молодого промислового міста: таким воно було розвиненим і водночас зеленим. Хотілося б, щоб воно і надалі носило це почесне звання. Багато шкоди наносять довкіллю ті, хто винищують дерева, кущі, залишають в лісах сміття, залишають вогнища. Сучасне сміття — поліетиленові пакети, пляшки, які дуже довго розкладаються і отруюють довкілля. Консервні бляшанки можуть поранити лісову звірину. Отже, берегти природу треба всім нам, не забувати, що ми — її невід’ємна частина. І коли наносимо шкоду довкіллю, наносимо шкоду собі.
Я вважаю, що берегти природу — обов’язок кожного і мій теж. Разом з однокласниками ми висадили біля школи нові дерева замість старих, які вирубали. Коли я буваю в лісі, ніколи не залишаю там сміття сам і іншим раджу прибирати. Я хочу, щоб моя держава і вся наша планета мала зелені ліси, чисті ріки, свіже повітря.
Якось ввечеры я лягала спати, та чомусь спати мені не хотілося. Та раптом у вікні я побачила щось яскраве що швидко наближалося. Я злякалася і миттю сховалася під покривало і заплющила очі. А коли я переборола страх то я підійшла до вікна. Там я побачила дивовижне.....За вікном тчонісінько на клумбу спустилася космічна тарілка. На ній було двоє зелених інопланетян. Тоді я подумала що це сон і я хотіла підійти до ліжка але...я не побачила за соборю ні своєї кімнати, ні ліжка. За мною були камні і пісок. То я опинилася на планеті Марс. Я потоваришувала з інопланетянинами і вони показали мені усе що було на Марсі. Потім вони поясними як мені повернутися додому. І ось я була дома, я лежала у своєму ліжку, а будильник дзвенів і дзвенів. У мене було відчуття що то був реальний сон.