Ій-закінчення
далек-основа
дал-корінь
ек-суфікс
Хвилюючись, я захожу у нову школу. Певно, тут я найду нових друзів, хороших однокласників... Йду коридором у свій клас. Захожу і зразу хвилювання кудись зникає, а на душі стає легко. Великі вікна були відчиненими і через них у клас потрапляло свіже повітря і сонячне тепло. Мої нові однокласники уже тут. Хтось сидить за партами, хтось ще гуляє по шкільному подвір'ї. Одна дівчинка піднімає свою голову і дивиться на мене. Вітається зі мною і посміхається. Я швидко вибираю собі нове місце і сідаю за парту. Лунає звук дзвінка. Розпочинається дзвінок. Я знайомлюсь з новими вчителями, стараюся вливатися в навчальний процес. Деколи помічаю на собі погляди нових товаришів. На перерві ми знайомимось. Всі такі лагідні, привітні... Якось так і пройшов мій перший день у новій школі.
Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами.У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини.<span>Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.</span>
Ответ:
Мова – це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.Українська мовна традиція сягає докняжих далеких часів.Наша українська мова – це золота скарбниця душі народної, з якої ми виростаємо, якою живемо й завдяки якій маємо величне право й високу гордість іменуватися народом України.Сьогодні нашій державній мові потрібні не тільки відповідні законодавчі акти, але й наша духовна міць, любов до знань, справедливість, інтелігентність, наша національна самосвідомість.Поет схвильовано писав про державну мову України:Вона, як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.
Серед.......понаставлені,понакривані,бочки меду... .Пий,душе, їж,душе,чого... .А людей,здається,півцарства прийшло:і старі,і малі,і пани багаті,і старці убогі.
Дурень.......кораблі,спустився в царя перед вікнами-повиходили... .
Цар...і каже лакеєві:
Піди,спитай,хто там...!
Лакей пішов,подивився,приходить до царя.
-Якась,-каже,-мужва обідрана!