Минулого року сусід дав мені маленького песика. Назвали його Бурком. Маленьким він частенько бурчав, коли просив їсти.<span> Він має гарну будку та бігає по подвір’ю<span>. </span>Підстрибує та леститься до мене. Сумним поглядом проводжає до школи. Коли я приходжу, він радісно має хвостом, вітає мене. У вільний час, ми розважаємось. Я кидаю далеко палку. Він радо приносить її мені. Бурко охороняє наш дім. Вночі гавкає на одиноких перехожих. Хвалиться нам, що добрий охоронець. </span><span> Бурко є моїм домашнім улюбленцем.</span>
Осінь.Це пора,яка зачаровує всіх без вийнятку.З приходом осені,все навкруги стає неописуємо красивим.Яскраві кольори лісу,не дозволяють відвести від себе погляд.
Паралельно з тим що осінь заворожує нас своєю красою,вона заставляє нас сумувати.Чомусь саме,коли наступає осінь,невільно приходить сум,сум за літом,за птахами,які вже відлітаютьсь,осінь заставляє нас задумуватись над життям,над майбутнім.
Не можна не згадати про останні пісні птахів,які от от відлетять.Їх пісні врізаються в саме серце.
Чомусь літом люди не замічають тепла сонця,а от осеню ми дуже чутливі до промінчиків сонця,ми насолоджуємось кожним із них сповна.
Осінню прекрасні навіть дощі,вони наче не готові попрощатись з природою.
<span>Я можу сказати,що осінб особливо мені рідна,вона заворожує моє серце повністю.Тому я буду дуже сумувати за нею .</span>
Народу мова треба - як земля! Наша мова, вічно молода, барвиста, милозвучна, чарівна.. . Українська чарівная мово, ти у серці народу живеш. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема! Кажуть, дитино, що мова наша як солов'їна. Без знання рідної мови зараз нікуди! <span>Велика і яскрава українська мова</span>
У мене велика власна кімната,У правому кутку знаходиться ліжко,Напроти ньогої стіл, поруч телевізор,у ній багат о цікавого, Мені подобається моя кімната!