<span> Македония и царь Филипп. Македония находилась к северо-востоку от Греции, на границе с Фессалией. Язык македонян был близок к греческому, и сами македонцы считали себя греками. Македония отставала в развитии от Эллады. Во главе стоял царь. В мирное время большую роль играл совет знати.</span>
Пятое десятилетие девятнадцатого века
Озеро Чаны река Обь Енисей Лена Амур Иртыш Ангара Бия
Ответ:К Гордiенко
Гордієнко Кость (Костянтин) Олексійович народився 21.ХІ. (3.Х) 1899 р. в с. Микитинці, тепер Ярмолинецького району Хмельницької області, помер 17.ХІІ.1993 р. у м. Харкові.
Письменник. Закінчив у 1917 році ремісничу школу в м. Одесі. Працював на заводі, секретарем одеської газети «Більшовик», редактором балтської повітової газети «Червоне село», з 1922 по 1927 рік ‑ в газеті «Вісті ВУЦВКу». У роки Великої Вітчизняної війни працював у газетах «Радянська Україна», «Соціалістична Харківщина», на радіостанції ім. Т.Г. Шевченка. Друкуватися почав з 1925року(оповідання «Федько»). Входив до складу Спілки пролетарськихписьменників «Гарт». У літературній творчості превалювала сільська тематика. У нарисі «Ладька» (1930 р.), у «Повісті про комуну» (1930 р.), повістях «Атака» (1931 р.), «Артіль» (1932 р.), «Зерна» (1934 р.) відображено важливі соціальні процеси у тодішньому сільському середовищі. У трилогії «Чужу ниву жала» (1940 р.), «Дівчина під яблунею» (1954 р.), «Буймир» (1968 р.) відтворив історію українського села початку XXстоліття до часів Великої Вітчизняної війни.
Питанням художньої мови Кость Гордієнко присвятив теоретично-критичні праці: «Лінія пера» (1932 р.), «Слово про слово» (1964 р.), «Рясне слово» (1979 р.). Опубліковано «Вибрані твори» (т. 1-2, 1986 р.).
Відзначено Шевченківською премією 1973 року за роман-трилогію «Чужу ниву жала», «Дівчина під яблунею», «Буймир».
Украинцы спасались от Польши, которая угнетала, навязывала католическую веру православному населению Украины <span> В апреле 1653 г. Хмельницкий обратился к России с просьбой принять Украину в ее состав. 10 мая 1653 г. Земский собор в Москве решил удовлетворить эту просьбу. 8 января 1654 г. Большая рада в городе Переяславле провозгласила вхождение Украины в состав России. В связи с этим началась война между Польшей и Россией, завершившаяся подписанием в конце 1667 г. Андрусовского перемирия. Россия получила Смоленск, Дорогобуж, Белую Церковь, Северскую землю с Черниговом и Стародубом. Правобережная Украина и Белоруссия по-прежнему оставались в составе Польши. Запорожская Сечь, согласно договору, была под совместным управлением России и Польши. Эти условия были окончательно закреплены в 1686 г. "Вечным миром" России и Польши. </span>