Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
<span>1. Без рідної матки не солодко дитятку. 2. Не холодно дитині в батьковій свитині. 3. Дурному не нудно й самому. 4. Без солі не смачно. 5. Без хліба не ситно. </span>
Відповідь:
2.
Пояснення: ( кого чого? ) років + п‘ятдесяти п‘яти
ТОВАРИШУВАТИ, МОВЧАТИ, ВЕСЕЛІШАТИ, ПОСТУПАТИСЯ, ЧУЙНІШАТИ, ВІДВЕРТІШАТИ, СПОКІЙНІШАТИ, САМОКРИТИКУЄ, ДОВІРЯЄ, РІШУЧІШАТИ, ТЕРПІТИ, УПЕВНЕНІШАТИ, НЕМАРНОСЛІВНИТЬ, УСАМІТНЮЄТЬСЯ, БАЛАКАЄ, ГРУБИТЬ, НЕУВАЖНІШАТИ, ЦІЛЕСПРЯМОВУВАТИ, ДБАТИ, ГОРДИТИСЯ, ВИМАГАТИ, БЕЗКОМПЛЕКСУЄ, СОРОМИТЬСЯ
буду писати про вулицю мого дитинства від себе.
Як втону в згадках про дитинство. Пам'ятаю друзів, веселі моменти, місця, вулиці... Найрідніші вулички, повністтю засаджані деревами й квітами. Йдеш а тобі з лівої сторони тюльпани, з правої гвоздики, іриски(півники). А які смачні сусідські абрикоси і вишні. Такі соковиті, налиті... Взимку, коли все вкриває біла ковдра, не менш гарно. Ти йдеш немов у зимовій казці. Усі дерева білі, вкриті снігом, а тому що їх багато і високі то складається враження немов під кришталевою чарівною аркою проходиш.
Це такі незабутні емоції...