Я родилась на земле Украины, живу в Украине и надеюсь, умру здесь же. Тут люди, которых я люблю. Тут моя семья, мои друзья, могилы моих близких. Украина — моя Родина. И я ее люблю, плохую или хорошую, нищую или богатую. Пусть не совсем гладко, у нее идут дела, но ведь она у меня одна, другой такой страны нет. И не будет. Кто-то скажет: «Ну да, сейчас модно признаваться в любви ко всей Украине в целом». А я никому и не признаюсь в любви. Скажу откровенно, что мне многое не нравится: большая часть нашей эстрады и современных книг, заносчивость украинских националистов, готовых всех в мире делить на «наших» и «не наших». И вообще считаю, что глупо считать, например, украинские ромашки лучше русских. Мне все равно, кто из окружающих меня людей украинец, а кто — нет. Ведь мы живем в одной стране, ходим по одной земле, лакомимся мороженым фабрики «Хладопром», радуемся победами братьев Кличко, смотрим «Роксолану» и «Зал ожидания». Я никогда не задумывалась над тем, можно ли считать меня патриоткой. Я просто люблю Украину. Возможно, когда-нибудь мне захочется уехать отсюда или даже придется это сделать — всякое может случиться. И, может быть, мне понравится другая страна. Но ведь там не будет моих друзей, моих родителей, моих любимых мультфильмов про казаков, повести «Кайдашева сім'я» Нечуй-Левицкого и маминых вареников с клубникой и еще много того, с чем у меня связано понятие «Родина». Хотя и вдали от Украины можно найти новых друзей, создать уже собственную семью, полюбить другие мультфильмы, купить где-нибудь том Нечуя-Левицкого, а вареники с клубникой можно научиться готовить и самой... Стоп, а как же Крещатик? А как же архитектурный заповедник во Львове? А как же Северский Донец? А Карпаты? Где бы я ни побывала, какие бы места меня ни очаровали, я все равно буду предпочитать ходить с друзьями на пикник в наш обычный бор, а загорать — в деревне на речку. Я очень хочу увидеть Италию и Францию. Хочу съездить в Австралию и в Америку. Мечтаю посетить Бразилию, Канаду и Новую Зеландию. С удовольствием бы попутешествовала, я не люблю сидеть на месте. Возможно, где-нибудь я бы задержалась, где-то нет. Но уверена, что из любой страны мира, как бы там ни было хорошо, я бы вернулась домой, в свою Украину. Здесь меня ждут. Здесь вся моя жизнь. Другой Родины мне не надо.
Це моя славетна Батьківщина, тут народжувалися та помирали відомі світу люди: письменники, музики, поети. Вони ославили нашу землю на багато поколінь. Люди цінували та пам'ятали їх споконвіків і надіюсь не забудуть. Саме вони прославили нас та наші родючі,гарні землі. Дали зрозуміти всім , що не має кращих за наших українських людей. Всі вони працьовиті, талановиті і взагалі добрі та порядні люди. В нас є квітучі гаї,сади,ліси які надають краси нашій тереторії.Одне із найславетніших місць давньої України це Запорізька Січ де мешкали наші захисники козаченьки, але не довге життя вони прожили на своїй тереторії, бо Катерина 2 наслала воїнів щоб привласнити все, але не вийшло. Не підкорні ми люди , бо завжди мали свою думку та своє Я
Наді мною пролетіли птахи миру-голуби. Під мною моя рідна земля, на якій я твердо стою ногами. В мені палає вогонь любові до своєї Батьківщини. На мене завжди можуть покластися мої рідні та друзі. Від мене всі були в захваті. Зі мною поруч будуть рідні батько й ненька. У тебе прекрасне почуття гумору- сказав мені Сашко.
Прийнято вважати, що люди з віком змінюються. Час ні для кого не проходить безслідно, на кожному залишить свій відбиток. З віком змінюється і зовнішній вигляд людини, і його Старіння - природний процес в організмі. Він настане, і цього нікому не уникнути. З віком людське тіло починає змінюватися. При цьому у одних людей воно може зазнати мінімальні зміни, а у інших стати зовсім іншим. Змінюється і характер людини, а також його поведінку.
Побачивши кажана, ми навіть не уявляємо, наскільки це незвичайна тварина. Удень кажан спи ть, загорнувшись у свої широкі крила,та висячи вниз головою. Вночі ,вилітаючи на полювання кажан видає ультразвук.Орієнтуючись по тому ,як цей звук повертається, кажан летить швидко хапаючи на льоту здобич, або обминаючи перешкоди прямує далі.
