Відповідь:
І. Струнні
СКРИПКА
У всьому світі скрипку вважають королевою музики, адже вона — найпоширеніший смичковий інструмент. Найкращими скрипками прославилася Італія. Тут працювали видатні майстри Дматі, Гварнері, Страдиварі. Секрети виготовлення цього музичного інструмента вони передавали членам своїх родин із покоління в покоління.
Скрипка має витончений корпус. На верхній деці є вирізи — ефи, які називаються так через їхню схожість із латинською літерою f. До корпусу прикріплений гриф із завитком на кінці. Усередині корпуса на двох ніжках стоїть підставка, крізь яку протягнуті чотири струни (мі, ля, ре і соль). Під час виконання скрипаль змінює висоту звуку, притискаючи струну до грифа пальцями лівої руки, у правій тримає смичок, яким водить по струнах.
Для скрипки написано багато різноманітних творів видатними композиторами: А. Вівальді, Л. ван Бетховеном, П. Чайковським, М. Скори ком та іншими. Славу неперевершеного віртуоза здобув італійський скрипаль Нікколо Паганіні.
АЛЬТ — струнно-смичковий музичний інструмент такої самої будови, як скрипка, але більший за розмірами. Через це альт має нижчий регістр, а звучання — більш насичене, оксамитове. Зазвичай у великому симфонічному оркестрі 10 альтів.
ВІОЛОНЧЕЛЬ — струнно-смичковий музичний інструмент басового регістру. Має значно більші розміри від скрипки й альта (загальна висота — до 1,5 м). Звук віолончелі соковитий і густий, наче чоловічий баритон. Співучі мелодії найяскравіше розкривають благородний тембр віолончелі.
На відміну від скрипки й альту, які тримають горизонтально на плечі, віолончель ставлять вертикально. У давні часи цей інструмент розміщували на стільці, музикант при цьому мусив грати стоячи. Згодом, коли винайшли металевий шпиль, що впирається в підлогу, віолончелісти стали виконувати твори сидячи, що було набагато зручніше.
Для віолончелі, як самостійного інструмента, написано багато творів, зокрема, відомі сюїти Й.-С. Баха, варіації П. Чайковського, концерти для оркестру А. Дворжака, Д. Шостакович а та інших.
КОНТРАБАС — найбільший інструмент струнно-смичкової групи з надзвичайно низьким звучанням. Контрабасисти грають стоячи за допомогою смичка або ж піцикато (перебираючи пальцями струни). Цей струнно-смичковий інструмент використовується в різноманітних жанрах, зокрема, у багатьох видах народної та академічної музики, у джазі, блюзі, рок-н-ролі.
АРФА — струнний щипковий інструмент Концертна арфа, яку можна побачити у складі великого симфонічного оркестру, має значні розміри. 47 струн різної товщини і довжини натягнуті на дерев'яну раму трикутної форми заввишки 1 м. За допомогою 7 педалей виконавець (арфіст чи арфістка) змінюють висоту звуку.
Арфа відома на теренах України з давніх-давен. На одній із фресок Софійського собору в Києві можна побачити цей музичний інструмент.
Значення арфи в оркестрі полягає передусім в яскравості її звучання. Вона часто акомпанує іншим інструментам оркестру, іноді їй «довіряють» сольні партії. Таких чимало в балетах П. Чайковського, операх М. Римського-Корсакова і Р. Вагнера, симфонічних творах Г. Берліоза і ф. Ліста. Концерт для арфи написав український композитор А. Кос-Анатольський.
Пояснення:
