Княгиня Трубецкая» создана методом «смежного изображения снов и яви»: во время долгой дороги Екатерина Ивановна то грезит наяву, то вновь погружается в сон, неотличимый от яви. По словам литературоведа Николая Скатова, фрагментарное строение первой части, являющейся «сплавом чередующихся картин» (реалистические воспоминания о жизни в Италии или восстании на Сенатской площади внезапно обрываются, переходя в романтические видения), применено автором сознательно: подобный калейдоскоп должен показать, что «героиня охвачена одним всепоглощающим порывом».
При создании образа Трубецкой Некрасов руководствовался теми сведениями, которые ему удалось почерпнуть из воспоминаний людей, знавших княгиню, а также из «Записок декабриста» Розена, рассказывавшего, что местное начальство получило специальное предписание использовать все возможности для «удержания жён государственных преступников от следования за мужьями»:
Он [губернатор] решился употребить последнее средство, уговаривал, упрашивал и, увидев все доводы и убеждения отринутыми, объявил, что не может иначе отправить её к мужу, как пешком с партией ссыльных по канату и по этапам. Она спокойно согласилась на это; тогда губернатор заплакал и сказал: «Вы поедете».
Михаил Сергеевич Волконский, познакомивший с «Княгиней Трубецкой» в корректорской версии, нашёл «характер героини сильно изменённым по сравнению с оригиналом». Внеся по его просьбе некоторые коррективы в текст, автор тем не менее отказался удалить из поэмы те эпизоды, которые ему казались важными. Отправляя произведение в «Отечественные записки», Некрасов сопроводил рукопись ремаркой, что слишком поздно узнал о присутствующих в поэме фактических неточностях, однако для него главное — чтобы «не было неверности существенной
Александр Сергеевич Пушкин. "Сказка о мертвой царевне и семи богатырях". Эти строки о Чернавке:
<em>И царица налетела</em>
<em>На Чернавку: «Как ты смела</em>
<em>Обмануть меня? и в чем!..»</em>
<em>Та призналася во всем:</em>
<em>Так и так. Царица злая,</em>
<em>Ей рогаткой угрожая,</em>
<em>Положила иль не жить,</em>
<span>Иль царевну погубить.</span>
Военно анминистротивное деления монгольского государства
У романі Толстого "Війна і мир" зображено безліч людських доль, для кожної автор намагається знайти єдині критерії оцінки характеру. Головне для письменника—це ті моральні закони, за якими живе людина. В центрі оповіді — одна з головних героїнь Наташа Ростова.
<span>Зовнішній вигляд Наташі — відображення різноманітного світу її відчуттів. Завжди в русі, змінлива, вона бурно відгукується на все, що її оточує. Зовні зовсім не красуня, дівчина зачаровує своєю щирістю та безпосередністю. </span>
<span>У п'ятнадцять років у ній було ще багато дитячого: зустрічаючи брата, Наташа "стрибає, як коза, на одній нозі". У вісімнадцять років вона вже наречена Волконського та кохана Анатолія Курагіна, який відразу оцінив "позитивні якості її рук, рамен, волосся". В ніч побачення з помираючим князем Андрієм найвиразливішим у неї були сяючі прекрасні очі. В двадцять років це вже не дівчинка, а "дама в чорній сукні", яка зберегла "уважний ласкавий погляд". Востаннє ми зустрічаємо Наташу в двадцять два роки, коли вона вже стала матір'ю і "була ще більш привабливою, ніж раніше". </span>
<span>Наташа — це втілення народності, істинного патріотизму, чутливості і безмежної любові до людей. Це розкривається на сторінках, де описано Наташин завзятий танок у дяді, коли дівчина здивувала всіх своїм відчуттям народної простоти, вмінням, винахідливістю. Це сторінки, де Наташа активно допомагає під час евакуації, перевезення поранених тощо. Під впливом Наташі князь Андрій відкриває для себе можливість радіти життю, для нього воскресає молодість, поезія, природа. Подібне відбувається з П'єром. Всі люблять Наташу за внутрішню красу, здатність відгукнутися на радість та біль інших людей. </span>
<span>Події Вітчизняної війни 1812 року стали випробуванням і для неї. Наташа віддає коней з возами для поранених, їде з тяжкопораненим князем Андрієм і доглядає його до самої смерті. </span>
<span>Не одразу виходить у Наташі жити так, як прагне її душа, щоб приносити користь людям. Та врешті-решт вона знаходить своє місце в житті. Ставши дружиною П'єра та матір'ю, вона підтримує чоловіка в його суспільній діяльності, відчуває щастя від того, що розуміє і розділяє його почуття, думки, бажання. </span>
<span>Такий бачив свій ідеал жінки Л. М. Толстой. В образі Наташі Ростової він втілив свою заповітну ідею "жити умом серця". </span>